НАДСЛУЧЧЯ. Край багатої історії та природи

Куди б нас доля не закинула - в краї далекі чи ближні - дороги ведуть до дому, туди, де народився, де спочивають вічним сном твої предки, де ще живуть твої батьки, родина, де кожна стежка, кожне деревце, кожен кущик ніби знають тебе. Ще здаля з блакитних небес вітають тебе жайворонки, біляві хмарки, і пахощі квітів, яких ти впізнаєш лише тут, на рідній землі, і рути - м'яти. Духм'яно - гіркувато димить на пустирях полин під плескіт привітних і лагідних хвиль Случа - важливої водної артерія Полісся.

ПРИВІТ ІЗ БЕРДИЧЕВА

Монастир Босих Кармелітів – візитна картка Бердичева Тут народився класик англійської літератури Джозеф Конрад, вінчався класик французької літератури Оноре де Бальзак, творив класик єврейської літератури Шолом-Алейхем. Тут розпочав свій життєвий шлях український письменник Всеволод Нестайко. Загалом з Бердичевом пов’язано багато видатних імен...

Які страви готують на Святвечір

Православні та грекокатолики відзначають Різдво 7 січня. До куті на пісну вечерю обов'язково готують узвар, на столі, за традицією, мають бути 12 пісних страв на честь 12 апостолів. 

За біблійною оповідкою, цього дня у Віфлеємі в хліві Діва Марія народила Ісуса Христа. Першими, хто привітав новонародженого, були пастухи. Звістку про появу на світ Сина Божого їм принесли янголи. Пізніше до немовляти прийшли волхви-мудреці зі Сходу. Про Месію вони знали з легенд. Дорогу до міста їм вказувала яскрава зірка.

Новий рік у дитсадочку /відео мр4/

На вихідні краще сидіти вдома

Співробітники ДАІ радять власникам  приватних автомобілів у вихідні не виїжджати на дороги без особливої потреби. Рух транспорту на слизьких дорогах,  попереджають в управлінні ДАІ у Львівській області, посилаючись на повідомлення синоптиків, у деяких районах області ускладнить ще й туман. 

Коляда

На Ісуса Різдво, у наших Карпатах,

Низини вкрива сріблястий пух,

Віконниці відблискують у хатах

І з димарів смачний парує дух

На Hyundai нехай їздить той, хто їх купив..

Неймовірні пригоди пасажирів, яким замість Hyundai підсунули якусь колимагу

Такий «швидкісний тепловоз» виручав замерзлий і поламаний Hundai на Донеччині.

Усі ділові люди час від часу їздять у столицю – хто на нараду, хто на конференцію, хто по візу. Відтак знаємо, що послуги, які пропонує нам українська залізниця, бувають різної якості, і часом дуже сумнівної. Тож намагаємось, як можемо, убезпечитися від зайвих незручностей. Обираємо потяг з огляду на вигідність часу відправлення і прибуття, якість тощо. Але того дня українські реалії перевершили всі очікування.

Багаття уночі

У річці місяць ледь блистить,
Багаття  на березі тріскотить, палає,
Луг принишклий кріпко спить,
Пісню у верболозах соловей співає

Ми з тобою на березі  сидимо одні,
Над нами зорі рясно сяють
Летять сліпі метелики  нічні
І вмить на полум"ї  згоряють

Вони летять на світло і тепло,
Летять і того не знають,
Що гаряче світло і тепло,
Не гріють, а крильця спопеляють

Отак і юнки без вагання,
У пристрасті теж згоряють,
Попадають в полум"я  кохання,
І  гіркі нещастя мають

Біля загаслого багаття,
На березі річки уночі
Я зім"яв на тобі плаття
І цілував  безтямно беручи

Туман по річці слався,
Кричали десь далеко пугачі,
А я щасливо усміхався,
На березі річки уночі

Не забути мені того, що сталося,
Все відбулося наче в сні.
Верболози над нами гойдалися,
Гнучкі, жагучі і хмільні

Солодко і палко ми любилися,
Крутилася від щастя  голова,
Може те мені приснилося,
Що часто у пам"яті сплива

Я знов на берег той піду,
Мить ту у пам"яті відзначу,
Багаття ніччю розведу,
Шкода, що тебе вже не побачу

ВІТЕР НЕПРАВДУ КАЖЕ

Бродить вітер по долині,
Осокою тихо грає,
Палко шепче він дівчині,
Все,  що про милого він знає

То, він берегом полине,
То на тиху воду сяде,
-Не плач дівчино, милий не покине,
Хоч і другу знайде

Він повернеться до тебе,
Затріпоче серце твоє,
Тільки ждати вірно треба,
І знов будете двоє

Знявся вітер і полинув,
Перепілок чути стало.
Та дівчину сум не кинув,
Ще сумніше стало

Склала дівчинонька свої руки,
Та й заголосила гірко,
Доки терпіть ції муки,
Скажи мені перепілко

Ой не вернеться миленький,
Вітер неправду каже,
П"є, гуляє твій миленький
І з ким попало ляже

Усе, що було між нами,
Дівчина голосить- забуду,
Повернуся я до мами
І більше любити не буду

МРІЯ

Досі я чую шепіт діброви.
І я б ще відчути хотів
Смеркання лугів вечорових
І світання ранкових садів

Мрію побачитись брате з тобою,
Як, то весною  було,
- Заспівати знов  над рікою
Твою пісню про наше село

Стежку знайти  галасливу,
По якій  десь побігли    літа.
Відчути мить  ту щасливу,
Що нас додому поверта

Хочу, бажаю, прагну  обняти,
Стражденну землю  батьків.
І обов"язково  зайду я до хати,
З якої у світ далекий полетів

Хоч і гарно в цих краях далеких

Хоч і гарно в цих краях далеких

У Карпатах на щастя садять калину,
Молодих наряжають в  чебрець.
Я ж посадив тендітну ялину,
Коли приїхав в Воловець

Хоч і гарно в цих краях далеких,
Та тягне все ж мене у рідний край.
Додому ж повертаються лелеки,
Хоч у вирії їм справжній рай 

І я, з стрімких Карпатських круч,
Із щедрих берегів надтисся .
Пристав тихенько в  їхній ключ
І полинув додому, на Полісся

Маршем колеса гудять,
Біжать зелені ниви і гаї
Навздогін  лелекам, що летять-
З вирію у рідні краї

Привітні  берізки мені пообіч,
Танцюють, наче весільні свахи.
Чути лелечий зичний клич,
-  Дому радіють  птахи

Й, мене зустрів тут кущ калини,
Рідним пахне тут чебрець,
Зупинивсь у батьковій хатині,
І заспокоївсь на кінець

НАСТАНЕ ТА МИТЬ

Настане та мить, коли почую знову,
Я земляків своїх співучу мову.
Побачу луки і долини
І коло хати кущ калини

Край дороги берізок чересло,
Поміж лапатих сосен гляне
І взором маминим село
Переді мною ласкаво постане

Село моє - то казка гарна,
Древнє над Случем село,
На пів віку старіше за Сарни,
Колись волосним воно було

Почую у ньому шелест липи,
Завітну пісню солов"я,
Де щастя  спрагло пив,
І вдосталь не напився я

Піду у вишневий, той садок,
Де колись гілками я позначив,
Свій юначий кожен крок,
Для кохання і побачень

Пройдусь житнім  полем,
До землі руками дотулюсь,
Помилуюсь хлібним я морем
І від колосочків сили наберусь

• Отдых на Украине Гостиницы Трускавца. С питанием 400 грн./сутки тел.(067) 225 23 23 www.nabi.com.ua

• Изделия из металла Изготовление, монтаж, доставка Изделия из металла любой сложности kub.in.ua

• Стоевые заготовки Купить в киеве стоевые заготовки. Современное производство. www.thermowood.org.ua

• Дешёвый Отдых в Карпатах Все Курорты, Горящие Путевки - Бронируйте уже сегодня! www.Otpusk.com

Пам"яті брата. Міг ще жити

Міг брат ще жити, і мусив він ще жити,
Бо ж його промінь в небі не погас,
Синові не встиг весілля він зробити,
За два дні  навік покинув нас

Не діждався, щоб в його оселі,
Загуляли на весіллі гості іздаля.
І невдовзі "молоді" веселі,
Привезли йому бавити маля

Треба ж отак, щоб на весілля,
Та, обірвався могилою шлях.
У дворі не весільний спів, а голосіння
І не стріне він вже сонця у полях

Так недоречно спозарана,
Спів солов"я огортав труну,
Ятрила душу свіжа рана,
Під молитву жалібну, сумну

І коли піп останню "печатку" клав,
Ненароком подумалось тоді,
Мабуть, хтось їх з жінкою прокляв,
І наслав смертельної біди

Стежка

Савчин О.

Ще шумлять весіні діброви,
У яких, я б зустріти хотів,
Смуток лісів смерекових,
І цвіт квітучих садів

По мові майже баланс

Не переконаний чи можна цій інформації довіряти, але  47% українців вважають, що в Україні має бути дві державні мови: російська та українська. Такі результати оприлюднила компанія Research & Branding Group, яка провела дослідження громадської думки населення України щодо ставлення українців до мовного питання.

На Івана Купала сонце повертає на зиму | Вістник з України

 На Івана Купала сонце повертає на зиму | Вістник з України

ЛИСТ ДО БАТЬКА

ЛИСТ ДО БАТЬКА

Де ти, тепер батьку? Я не знаю,
Шлю з Землі тобі листа,
Ти ж не міг забути свого краю,
Де так тяжко ніс свого хреста

Скинь важку плиту з могили
І приходь в колишній сад,
Чи впізнаєш? Ми ж його садили
І все побив весінній град

.

Проведу, як ти мене водив, дитину,
Бо зникла стежка та давно.
По якій ходив косить в долину,
Вже там зосталось голе дно

Нагадаю, як ти не міг дати раду,
Коли з Васею ми бігли за село.
І пробирались  на тракторну бригаду,
Бо нам цікаво там було

Зараз навкруги цікавого багато,
Тільки сам, я батьку посивів,
 І моя  Вітчизна, хоть і мати
Онуків більше любить, ніж синів

Ти побачиш великі зміни
У селі, в душі людей
І як тяжко їм ладнати нині
З непростим життям своїх дітей

Знаю батьку, мене ти запитаєш,
Як же сину ти живеш?
Чи ти рід нас поважаєш ?,
Чи про діда пам”ять бережеш?

- Живу і твоя калина розцвітає
І хліб у буйний ріст іде.
Тебе і діда пам”ятає
Покоління наше молоде

Ні, насіння  твоє не вмерло,
У нащадках живе твій рід.
Лиш Васі вже нема, його  горе зжерло,
Але його сини продовжать родовід

Я дивлюсь на небо і гадаю,
На Місяць полетіти, чи на Марс,
Може там тебе я відшукаю,
Хоч ти давно покинув нас

І одним себе я тішу,
Ти десь там в небесній млі
Дивишся на небі, найсвятіший
І зичиш мені щастя на Землі

Хочу розстатися з журбою,
Води напитись з твоїх рук,
Хочу навіки буть з тобою,
Бо ж не буває зустріч без розлук

Але в житті так не буває,
Є втрати у кожній із родин
І з   нас кожен твердо знає,
Що звідти не вернувся ні один

Все минає і сліду не має,
Життя не повернуть назад,
Лиш рідня їх пам”ятає
І світлин в альбоми ряд…

Полісся було окремим краєм із самостійним народом

Полісся було окремим краєм із самостійним народом

Сучасні поліщуки осушили болота і змінили навколишній світ

Згадка про Полісся, як окремий культурний регіон, вперше зустрічається в Іпатіївському літопису. У ньому позначений даним терміном регіон датований 1274 роком. З цього ж часу жителів Полісся називають полешукамі (місцевий варіант «поліщуки»). У літописі зазначається, що вони є складовою частиною «росіян», «русичів», «русів», «русинів». До кінця XIV століття на  Поліссі проживало в основному автохтонне населення. Етнічні поляки почали з’являтися тут тільки після укладення 18 серпня 1385 Кревської унії.

Стратегія вимирання

Життя в селі стає нестерпним

Posted on 01.05.2011 by vestnik55| Залишити коментар | Редагувати

 

1 Vote

Село посідає значуще місце і в самосвідомості українців, і в історії їхньої держави. Переважна більшість наших співвітчизників, – хай навіть у другому-третьому коліні, вихідці з саме нього. Воно стало батьківщиною багатьох діячів культури й політики. У селах виросли три з чотирьох президентів України. Село завжди було головною цитаделлю нашої національної самобутності й ґрунтом опору будь-яким зазіханням іззовні. Власне, воно ще й досі лишається головним бастіоном захисту української мови. Навіть на Донбасі й Харківщині за 20 км від міст розмовляють хай і добряче пересипаною русизмами, але таки українською. Село ще й досі береже більшість традицій і звичаїв. Воно було базою для виникнення рухів опору загарбникам: гайдамацької республіки у 1920-ті роки в Холодному Яру, повстанського руху УПА в 40-ві на Волині та в Карпатах тощо.
Тож недарма Голодомор, «акції боротьби з націоналізмом» та інші українофобські кампанії були спрямовані насамперед проти селян. Очевидно, щоб стерти національну самосвідомість, треба знищити село. І нинішня влада теж не стала винятком. Після намірів переписати історію на втіху північному сусідові та після спроби ухвалення закону про мови вона нарешті взялася й за це.
Розмах і цинізм, із якими діє команда регіоналів, вражає уяву.

Стратегія вимирання
Уже зараз чимало селян мусять виїжджати на заробітки до столиці та заможних обласних центрів. Відсутність праці вдома й набагато гірші за міські умови життя (відсутність водопроводу, каналізації та газового опалення) змушують людей перебиратися до міст на постійне мешкання. Труднощі зі збутом сільгосппродукції та збільшення її собівартості, очевидно, пожвавлять цей процес.
Реформа охорони здоров’я, розпочата в Україні, доводить селян до паніки. За задумом її авторів, мусить відбутися оптимізація лікувальних закладів, себто приведення числа ліжко-місць та медичного персоналу у відповідність до кількості населення. У невеличких селах лікарні мають бути розформовані й замінені на фельдшерсько-акушерські пункти, фактично медпункти. Вчасно доставити мешканця села до районної лікарні має вдосконалена служба «швидкої допомоги». Реформатори обіцяють: після їхніх перетворень карета доїжджатиме до хворого впродовж 20 хвилин навіть у найвіддаленіший куточок.
Оптимізація медзакладів іде вже зараз, і не тільки в пілотних (обраних для апробування нової системи) областях – Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій. У Бахмацькому районі Чернігівщини готують до закриття лікарні в селах Фастівці, Рубанка та Григорівка. Те саме діється на Львівщині – в селі Підкамінь без згоди громади ліквідували пологове відділення. Селян прирікають добиратися до районних лікарень самотужки – до 100 км у обидва боки.
Поліпшення служби «швидкої допомоги» лишається глузливим міфом. 3 березня в селі Вінницькі Хутори помер 13-річний Богдан Кальковець. Причина смерті – ненадання вчасної допомоги, бо у «швидкої» не було пального. Такі випадки почастішали в усій Україні. Напевне варто очікувати швидкого поновлення інституту знахарів: селянам марно сподіватися на кваліфікованих лікарів.
І, нарешті, піком цинізму стало ініціатива реєструвати дітей, народжених не в пологових будинках, тільки за рішенням суду. Внаслідок медичної реформи пологові відділення в багатьох селах закривають уже зараз. Добиратися до райцентрів, як і збирати папери для судів, батьки не матимуть часу й коштів. Отже, невдовзі на нас чекає поява великої кількості дітей без жодних документів та реєстрації. Їх не враховуватимуть під час переписів, не братимуть до садочків та шкіл. Офіційно їх не існуватиме. Картини із західних фантастичних трилерів можуть стати сумною українською реальністю.
Хлопу грамоти не треба
Сільські вчителі вже «смакують» освітню реформу імені міністра освіти Дмитра Табачника. Той спричинив фурор фразою про необхідність закриття 606 шкіл, де навчається до 10 дітей. Про ліквідацію україномовних шкіл на Донбасі чула вся країна, але й в інших регіонах триває «приведення кількості працівників освіти у відповідність до кількості учнів». Уже зараз у малих селах лишають тільки класи початкової школи. Старшим доводиться їздити на навчання за багато кілометрів. Невдовзі хлопчиків та дівчаток, які щодня «мандрують по освіту», значно побільшає. Дитяче життя в селі – це ще й щоденна допомога батькам у господарстві. За умови кількох годин на дорогу до школи й назад, про яке успішне навчання може йтися? Натомість розрекламована Міністерством освіти програма «Шкільний автобус» наразі лишається обіцянкою-цяцянкою.
Міністр Табачник стверджує: до 2022 року кількість випускників шкіл не зросте через низьку народжуваність у попередні роки. Практика засвідчує протилежне. Вже зараз у багатьох невеликих містах молоді батьки не можуть влаштувати дитину до садочка через нестачу місць. Народжуваність в Україні поступово зростає. 2009 року вона вийшла на показник 1995-го – 512,5 тис. немовлят. Отже,в найближчому майбутньому тих класів, які лишає селянамМіносвіти,просто бракуватиме для нового покоління першокласників.

Не спокушай інтернетом всує…
Будні сільського вчителя – це зима і клас, температура в якому не набагато перевищує вуличну. Школі, якій за інструкцією мають виділяти для опалення 360 тонн вугілля на зиму, реально районне управління освіти виділяє їх тільки 60, а решту закриває магічною відпискою «немає фінансування». На початку XXI століття аж якось незручно розповідати, як під час селекторної наради на Кіровоградщині, вислухавши скарги директорів сільських шкіл щодо відсутності в школах підключення до інтернету, обласне керівництво відповіло, що він «школам не потрібен», бо… саме через всесвітню мережу, бачте, молодь утікає до міст. Виникає доречне запитання: кого міністерство збирається заохотити в майбутньому працювати учителем у селі на таких умовах?
Але навряд чи уряд сушить собі голову економічним, медичним та освітнім становищем в українському селі. Воно є головним постачальником державі сильних та здорових громадян. Піклуватися про нього є сенс, коли бажаєш розвинути країну. Та, якщо на меті всіх цих заходів – придушення й часткове знищення села як джерела української самосвідомості, то все робиться продумано й логічно.
Крихітні населені пункти нині вже приречені на зникнення. Тож не дивно, що уряд не переймається вчителями для нового покоління дітей на селі. Певно, він і не планує збільшення їхньої кількості.