Пам"яті брата. Міг ще жити

Міг брат ще жити, і мусив він ще жити,
Бо ж його промінь в небі не погас,
Синові не встиг весілля він зробити,
За два дні  навік покинув нас

Не діждався, щоб в його оселі,
Загуляли на весіллі гості іздаля.
І невдовзі "молоді" веселі,
Привезли йому бавити маля

Треба ж отак, щоб на весілля,
Та, обірвався могилою шлях.
У дворі не весільний спів, а голосіння
І не стріне він вже сонця у полях

Так недоречно спозарана,
Спів солов"я огортав труну,
Ятрила душу свіжа рана,
Під молитву жалібну, сумну

І коли піп останню "печатку" клав,
Ненароком подумалось тоді,
Мабуть, хтось їх з жінкою прокляв,
І наслав смертельної біди