ЧИЙ БОГ НАСПРАВДІ ІСУС ХРИСТОС?

В Ізраїлі Ієшуа зазвичай називають Єшу, але є і такі вчені, які називають Його Ієшуа, і, як не дивно, правильно Справді, Його мати і друзі називали Його Ієшуа, а не Ісус, Однак, на жаль, Його часто називають Єшу га-Ноцрі, що значить “проклятий Ісус-християнин”. В Ізраїлі він зазвичай сприймається як язичник, християнин і “інший”. Але Ісус не був християнином, Він не був послідовником Христа, Він сам був Христом! Єврейським Месією! Ісус не був християнином, Марія не була католичкою, а Йоан не був Хрестителем: всі вони були євреями! Незважаючи на те, що слово “ноцрі” — це еквівалент слова “християнин” на івриті, насправді воно вказує на те, що людина походить з Назарету (Нацерет на івриті). Правильніше було б сказати “Ієшуа мі Нацерет” або “Ієшуа з Назарету”. Звучить схоже, але відрізняється, як небо і земля, для ізраїльтянина. “Христос” значить Месія грецькою, тому Ісус Христос насправді означає Ієшуа Месія.



Источник: http://ieshua.org/isus-chi-iyeshua.htm

До кого прийщов Ісус?

Ісус в Євангеліях сам говорить про те, до кого він прийшов. Дамо слово Ісусу.

"Я посланий лише до гинучих овечок дому Ізраїлевого" (Матвій, 15, 24)

Отже,сказано ясно і однозначно: Ісус прийшов виключно до євреїв, про що і посвідчив особисто своїм власним словом.

Таке ж особисте свідчення Ісуса знаходимо в таких словах.

"І закликав він дванадцятьох своїх учнів ... і їм наказав, промовляючи: "На путь до язичників не ходіть, і до самаритянського міста не входьте, але ідіть швидше до овечок гинучих дому Ізраїлевого"(Матвій, 10, 1-6).

І далі Ісус застерегає: "... Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть."

Очевидно, що йдеться саме про євреїв, бо у язичників синагог не має.

Відповідаючи на запитання Петра, Ісус говорить: "Поправді кажу вам, що коли при відновленні світу, син людський сяде на престолі слави своєї, тоді сядете й ви, що за мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих..." (Матвій, 19, 27-29). Як свідчать послання апостола Павла, язичники суду не підлягають -- вони погинуть всі підряд буз будь-якого суду, коли прийде месія: "Котрі бо згрішили без Закону, ті без Закону і загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом" (Павло до Римлян, 2, 12).

Ісус і не збирається ні сам, ні через учнів судити під час другого пришестя будь-кого, крім "племен Ізраїлевих" -- євреїв. "Язичники" просто будуть понищені єврейським "богом" без суду.

Таким чином, Ісус не лише спрямовує свої зусилля на допомогу євреям, він прямо забороняє учням йти до неєвреїв. Отже, ми є свідками звичайнісінького єврейського націоналізму -- сіонізму.

2. Ісус і язичники.

Якщо Ісус прийшов лише до євреїв, то яким було його ставлення до "язичників", тобто неєвреїв? Читаємо Євангелія.

"І ось жінка одна хананеянка ... заголосила до нього й сказала: "Змилуйся надо мною, господи, сину Давидів, -- демон тяжко дочку сою мучить!"

А він їй не казав ані слова. Тоді учні його, підійшовши, благали його та казали:"Відпусти її, бо кричить услід за нами!"

А він відповів і сказав: "Я посланий лише до овечок гинучих дому Ізраїлевого"... А вона, підійшовши, уклонилася йому та й сказала:

"Господи, допоможи мені!"

А він відповів і сказав: "Не годиться взяти хліб у дітей і кинути собакам"...

Вона ж сказала: "Так, господи! Аже ж і собаки їдять ті кришки, що падають зі столу їх панів". Тоді відповів і сказав їй Ісус: "О, жінко, твоя віра велика,-- нехай буде тобі, як ти хочешь"!" (Матвій, 15, 22-28).

Цей же епізод в дещо іншому викладі знаходимо і в Євангелії від Марка (Марк, 7, 25-29):

"... жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, ... прийшла та й припала до ніг йому. А ця жінка грекиня була родом... Вона стала благати його, щоб із дочки її демона вигнав. А він їй сказав: "Дай, щоб перше наїлися діти-- не годиться забрати хліб у дітей і кинути собакам!" А вона йому у відповідь каже: "Так, Господи! Але навіть собаки їдять під столом кришки від дітей"... І він їй сказав: "За слово оце йди собі-- демон вийшов із твоєї дочки!".

Отже, євреї (овечки дому Ізраїлевого) для єврея Ісуса-- діти, а неєвреї-- собаки. Дуже виразне порівняння! Неєврейці, яка з горя за дочку визнала себе собакою, що підбирає крихти з єврейського столу, надав допомогу. А до того байдуже сприймав приниження нещасної жінки, відмовлявся їй допомогти. Добрий моральний ідеал для "милосердних" християн. Дуже цікава ілюстрація "загальнолюдської" християнської моралі.

Не лишається ніяких сумнівів, що Ісус прийшов виключно до євреїв і ні до кого більше. "Син божий" не може не знати, до кого він прийшов. Ті, хто стверджує, що Ісус прийшов до всіх людей, мають його за брехуна або блязня, бо брехун, знаючи, що він прийшов до всіх людей, може прилюдно заявляти, що він "прийшов лише до гинучих овечок дому Ізраїлевого".

3. Нерозв'язане запитання.

Євангелія, однозначно стведжуючи, що єврей Ісус прийшов виключно до євреїв, містить також незрозумілі твердження, які викликають запитання. Відповідей на ці запитання в Євангеліях не знаходимо. Неведемо ці незрозумілі на перший погляд вислови.

З’явившись після смерті та "воскресіння" своїм учням, єврей Ісус говорить:

"Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх во ім’я Отця..." (Матвій, 28, 19) або "Ідіть по всьому світу та всьому живому Євангеліє проповідуйте!" (Марк, 16, 15).

Таким чином, Ісус прийшов лишн до євреїв, а учнів своїх посилає проповідувати до "всіх народів". ЧОМУ?

На це просте запитання не знаходимо простої відповіді. Майстри обману віками шліфували Біблію, щоб зробити відповідь на це запитання недоступною, засипати її сміттям пустопорожніх за змістом багатосторінкових текстів, облудним хитромудрим філософствуванням.

Однак відповідь знайти можна, і вона є в цій праці.

Щоб отримати відповідь на поставлене запитання, з’ясуємо мету, з якою Ісус почав свою діяльність на землі Ізраїля.

4. Мета Ісуса.

Відповідь на це запитання отримуємо з уст самого Ісуса. Читаємо Євангелія.

"Не подумайте, ніби я руйнувати Закон чи пророків прийшов.-- Я не руйнувати прийшов, але виконати. По правді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, аж поки не збудеться все" (Матвій 5, 17-18).

Вже після "воскресіння", з’явившись учням, Ісус говорить їм: "Потрібно, щоб виконалось усе, що про мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане" (Лука, 24, 44).

Таким чином, єврей Ісус прийшов до Ізраїля, щоб виконати Закон і Пророків та все, що про нього в Псалмах проголошено.

Отже, наш пошук відповіді на, здавалося б, невелике протирічча Євангелій, ускладнюється. Доведеться розібратися в цілях Закону і Пророків та в тому, що провіщає Псалтир про Ісуса.

II. ЗАКОН МОЙСЕЯ.

Закон Мойсея викладено в п’яти книгах Мойсеєвих (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня), які ще називають П’тикнижжям або Торою (на івриті-- "наука"). Не весь зміст Тори названо законом, а лише частину її положень. З’ясуємо, які положення Тори є законом.

Словом "закон" в Торі названо окремі вказівки, які Ягве (єврейський "бог") давав Мойсею. Якщо проаналізувати зміст П’ятикнижжя, то можна виявити такі закони.

1.     Десять заповідей Ягве єврейському народу.

2.     Закон про Край Обіцяний.

3.     Закон про Паску.

4.     Закони релігійного служіння.

5.     Судові закони.

Закони релігійного служіння та судові закони не містять в явному вигляді вказівок на суспільно-політичний ідеал Біблії в аспекті ставлення до інших народів. Тому розглянемо лише перших три закони.

1. Десять заповідей.

Заповіді викладено в книзі Вихід, глава 20. Наведемо їх.

1.        "Нехай не буде тобі (кожному єврею -- О.В.) інших богів передо Мною" (Вихід, 20, 3).

2.        "Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді та під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я -- господь, бог твій, бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить мене і хто тримеється моїх заповідей" (Вихід, 20, 4-6).

3.        "Не призивай імення господа, бога твого, надаремно, бо не помилує господь того, хто призиває його надаремно" (Вихід, 20, 7).

4.        "Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий-- субота для господа, бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив господь день суботній і освятив його" (Вихід, 20, 8-12).

5.        "Шанцй батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку господь, бог твій дає тобі!" (Вихід, 20, 12).

6.        "Не вбивай!" (Вихід, 20, 13).

7.        "Не чини перелюбу!" (Вихід, 20, 14).

8.        "Не кради!" (Вихід, 20, 15).

9.        "Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!" (Вихід, 20, 16).

10.     "Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!" (Вихід, 20, 17).

В 9-й та 10-й заповідях вживається поняття "ближній". Хто ж мається на увазі під "ближнім" і чим цей "ближній" відрізняється від "дальнього"? Ніде не знаходимо, щоб Ягве, говорячи до Мойсея, вживав слово "дальній", але він вживає інше слово--"чужинець". Отже, в Біблії в словах Ягве зустрічаємо два слова, які протистоять одне одному: "ближній" і "чужинець". Як це не дивно, прямого визначення "ближнього" в Біблії не знаходимо. Спробуймо розібратися, що означає це слово.

Смисл слова "ближній" як протилежність слову "чужинець" постає в епізоді про здійснений євреєм Мойсеєм злочин. Наведемо його.

"І побачив він єгиптянина, що бив єврея з братів його. І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема,-- та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.

І вийшов він другого дня,-- аж, ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: "Нащо ти б’єшь свого БЛИЖНЬОГО?"

А той відказав:"Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?" І злякався Мойсей ... І втік ..." (Вихід, 2, 11-15).

Отже, чужинця (єгиптянина) Мойсей вбив, а ближнього (єврея) намагався виховувати, але злякався і втік. Немає ніякого сумніву, що "ближній" в заповідях-- це одноплемінник, єврей.

2. Обіцяний Край або Чи можна вбивати?

Але одразу постає ще одне запитання: заповіді 6-8 стосуються всіх людей, чи лише євреїі? Розберемося в цьому.

ЗАПОВІДЬ 6. "Не вбивай!" Коли євреї прийшли в Обіцяний Край, з гір Евал та Гарізім ними було виголошене прокляття порушникам Закону Мойсеєвого (Второзаконня, 27, 24). Одне з проклять звучить так: "Проклятий той, хто вбиває свого ближнього потаємно!" Отже, проклинається лишн вбивця ближнього, на вбивць чужинця прокляття не насилається. На того, хто вбиває відкрить, прокляття насилати не треба-- його [ло]влять і карають за законом.

Числені вбивства, до яких закликає євреїв Ягве для того, щоб очистити для "свого народу" Край Обіцяний визначаються не як вбивства, а як виконання волі Ягве, як здійснення його наказу.

Ягве говорить: "Коли господь, бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то він вижене численні язичницьки народи перед тобою: хіттеянина, і гіргашеянина, і амореянина, і хананеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина-- сім народів, численніших та міцніших за тебе. І коли дасть їх господь, бог твій, тобі, то ТИ ЇХ ПОНИЩИШ..., І НЕ БУДЕШ ДО НИХ МИЛОВЕРДНИМ" (Второзаконня, 7, 1-2).

Особливо привертає увагу знищення царя Сигона і його народу, яке було здійснене за межами Обіцяного Краю. Розглянемо цей характерний уривок.

Єврейські посли просили царя Сигона пропустити їх через його землю і продати їм їжу. "Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати їм перейти через свою землю, бо ГОСПОДЬ, БОГ ТВІЙ (Ягве-- О.В.) ЗРОБИВ ЗАПЕКЛИМ ДУХ ЙОГО, ТА ОЖОРСТОЧИВ ЙОГО СЕРЦЕ, ЩОБ ДАТИ ЙОГО В РУКУ ТВОЮ... І дав його нам господь, бог наш, і ми побили його й синів його та весь його народ ... чоловіків, і жінок та дітей, нікого не позоставили ми" (Второзаконня, 2, 26-33). Тобто, Ягве провокував народи, з якими доля зводила євреїв, на непоступливість або агресивність, щоб дати євреям підстави звинуватити ці народи в завданні шкоди "божому задуму" та знищити їх.

Таким чином, заповідь не вбивати має чмслені застереження. Вона головним чином стосується взаємин єврея з євреєм. За вбивство єврея існувало суворе судове покарання, звичай помсти та прокляття. Масові вбивства в Краї Обіцяному розглядаються не як вбивства, а як служіння "богу". І якщо вже ніяких підстав убивати нема, то виявляється, що Ягве провокує "чужинців" на агресію або нехтування інтересами євреїв і євреї мають право цей народ знищити. Логіка така: бажання євреїв-- це воля Ягве, перешкоджання євреям-- це перешкоджання волі "бога" Ягве, а знищення тих, хто наважується перешкоджати Ягве, не є вбивством в біблійному розумінні.

Отже, Варфоломієвська ніч, коли "істинні духовні юдеї" (католики) вбивали тисячі "неістинних", які стали на перешкоді задумам Папи Римського, є подією цілком в дусі Біблії. Отака "загальнолюдська" мораль.