Золото випробовується у вогні, а доблесні мужі — в лиху годину

Як так сталося, що весь народ мусить утримувати військо — одягати, годувати ще й озброювати? А куди поділися мільйони з держбюджету, які закладалися на Збройні сили? У чиїй кишені вони опинилися?..

     
     
     Олександр ХОМЕНЧУК
     
     
     Думаю, згодом суспільство матиме відповідь й на ці болючі запитання. Якщо можновладці не приховуватимуть правди й забажають докопатися до істини. Але бажано зробити це якомога раніше. Бо нині громадяни абсолютно не розуміють подій довкола армійських проблем.
     Загарбання Росією Криму, скупчення російської армії поблизу наших кордонів раптом оголили справжню трагедію: українська армія виявилася напіврозваленою, обкраденою, деморалізованою. Нема ні нового озброєння, ні боєздатних частин, готових вступити у бій, якщо Батьківщина покличе, а подекуди не виявилося навіть ложки–миски. Зате маємо дюжину, й не одну, паркетних генералів та адміралів, у яких від зірок на погонах засліплює очі. Їх більше у рази, ніж у тих, хто нюхав порох у горах Афганістану, чи вмирав в окопах минулої війни. Відзнаки на голови генералітету у мирний час сипалися як із рогу достатку. Від усіх президентів. Особливий зорепад був за часів Віктора Януковича. Осипав милостями, певне, за лояльність до своєї персони, а ще за те, що допомагали розпродувати частини, за безцінь продавати літаки, танки, військову амуніцію, БТРи, вертольоти, землю. Тому й зараз маємо у підсумку мінімум спеціалістів — танкістів, артилеристів, десантників, пілотів, зв’язківців, і по максимуму — управлінського персоналу, тих же паркетних полковників, генералів.
     Між іншим, за кількістю різноманітних програм стосовно війська наша країна — один із лідерів у світі. Й однозначний чемпіон за кількістю провалених програм. Усі ці роки реформаторські експерименти над армією жили лише на папері, містили амбіційні плани, які, правда, не виконувалися навіть на чверть. Кожна нова програма з реформування ставала нічим іншим, як відтермінуванням у часі попередньої. Так було при всіх міністрах оборонного відомства. У цьому ж ряду обіцянок — чергова державна комплексна програма реформування та розвитку Збройних сил на період 2013 — 2017 рр.
     А ситуація з житлом для військовиків? Це ганьба на весь світ! Лише в одному київському гарнізоні на власні помешкання нині очікують більш як 8 тисяч діючих і колишніх офіцерів. Багато з них уже ні на що не сподіваються. А всього по країні в чергах на житло перебуває понад 50 тисяч військових.
     І ще про цифри. З липня нинішнього року передбачалося підняти платню українським військовим. Грошове утримання стрілка-контрактника планувалося підняти до 3005 гривень, старшого водія — до 3302, командира відділення — до 3641, командира танку — до 4340 гривень. У намірах — збільшення платні офіцерам. Молодший лейтенант — командир взводу зі старту мав отримувати 5243,75 гривні. Для порівняння: його ровесник у російській армії отримує у перерахунку на долари 1600 «зеленими». Чи виконається намічене підвищення у зв’язку з фінансовою кризою — важко сказати. Як і те, хто відповідатиме за жалюгідний стан українського війська на цьому етапі, коли на порятунок кинувся весь народ?
     Ганебний факт: із 18,8 тисячі українських військових у Криму лише 4,3 тисячі залишилися вірними Україні. Виходить, наша держава впродовж 23 років утримувала в Криму 75 відсотків зрадників? Чому ж за зраду жодного військового чина не затримано? Модно за всі промахи, зрадництво кивати на колишню продажну й ненажерливу владу, її очільника, звихнутого на златі–сріблі Віктора Януковича, злочинну зграю неадекватних урядовців (чого варті «плоди» невтомної праці колишнього міністра енергетики Едика Ставицького, в помешканні якого знайшли 50 кілограмів щирого золота, більше 4 мільйонів готівкою американських доларів!).
     Чому справами війська не цікавилася Верховна Рада на чолі з головою Володимиром Рибаком, куди дивився Комітет із оборонних питань? Чому мовчали генерали, бачачи, як ненаситні шахраї розтягують майно, будують злочинні схеми довкола армійських складів, як мухи до меду, липнуть до оборонного бюджету? Куди дивилися колишні міністри оборони, ставши враз сліпими й глухими? Всі зацікавлені особи як у рот води понабирали.
     Золото випробовується у вогні, а доблесні мужі — в лиху годину. Лиха година вже настала, не виявилося в державних засіках України ні золота, ані доблесних мужів на ратному полі. Лише одні хабарники, перевертні та зрадники. Хіба можна змиритися з тим, що велика частина військових перейшла на бік загарбника, підписавши з ним угоду? Тепер вони виконуватимуть наказ на знищення країни, де народилися, отримали освіту, їли український хліб, сало — і продалися за 30 срібників. Як житимуть в подальшому іуди з тавром зрадників? Що розповідатимуть своїм дітям на старості — як зрадили країну, яку присягали захищати зі зброєю в руках?