З тихим смутком влад,
Часом, бувало не легко,
Коли життя котилося на спад
У горах, Карпатах, де в смутних флоярах,
Відлуння тривожать букові ліси,
Розлука шугала в стрімких крутоярах,
А недоля ходила по лезу коси
Весна відшуміла, літо дозріло,
Повернувся додому я, у рідне село,
Так само осіннє сонечко гріло,
Але батьків уже не було
Верби схилились в великому горі,
Туга колихалась між гілль,
У старій річці потонули зорі,
Ятрились тривога і біль
Тремтіли зажурливо квіти,
У вирій летіли пташині ключі,
Спішили у школу усміхнені діти,
Та серце ридало в невтішнім плачі
Тепер в дворі царює тиша,
І в димарі вітер свистить:
- Ніхто тобі вже не напише,
І вже ніхто не пригостить
Немає коментарів:
Дописати коментар