СВІЙ ЧАС Й СВОЯ ПОРА

Для всього існує свій час:
Вмерлий лист спада на кригу,
Записана й Творцем  для  нас,
Доля наша у життєву книгу

В кожного в житті своя пора,
Когось ще будить сонце на світанку,
Комусь життя суцільна гра,
А хтось вже п"є його останню склянку

Ось вже й дощі холодні, затяжні,
В небесах журавлі курличуть,
Зробилось сумно так мені,
Спомини додому кличуть...

Вітер трубить, неначе,
Порвались хмари угорі,
Душа моя так плаче,
Як і погода надворі

Вона б"ється в стужі,
Моя замучена душа.
До неї всі байдужі,
І ніхто не поміча

У таку пору приходять невідомі,
Думи - мої доньки і сини,
І людно так стає у домі,
І в серці квітне цвіт весни

Угорі клекочуть ключі журавлині,
За Карпати лине їхній клин,
Десь там, на Поліській рівнині,
Я знов візьму розгін