Я був в епіцентрі

Можливо, ще літ двадцять до смерті,
Написано на моєму віку
І тоді в природній  круговерті
Могила виросте із піску


І постане єства безпорадність,
Сутність безумства, всьому голова,
Лиш тільки не в безвість
Хай лине душа вікова

Коли розвіються печалі хмари
І народиться нове життя,
Моїх "слів" не задушать примари,
Щоб загнати іх в небуття

Сталось так. Я був епіцентрі,
Сімейних бур і протиріч,
Зв"язав  родинні центри
Забутих пам"яттю сторіч

Хай мій наслідник пісок просіє,
Його ж предок, теж Адам
І коли на землю явиться месія
Тоді свій спадок передам

Хай знає мій нащадок,
Хто мав перо, не мав добра,
Отож лишаю йому в спадок
Свої вірші і дещицю з двора