Що ж там за межею...

        Після того,як на протязі не повних двох місяців цей земний світ полишили мама з братом, я задумався, що ж таке смерть? Чи є там життя? Бо ж ми, поки життя плине своєю чергою, не задумовуємося на цим, а от коли прийшло горе, то у безмежному жалю свідомість свердлять надоїдливі думки: Правда, чи ні-що в перші два  дні душа насолоджується волею і відвідує дорогі їй місця, а на третій день переміщається в іншу сферу і продираючись крізь злі духи, які звинувачують її у смертних гріхах і невже таких випробувань /митарств/ є двадцять, і чи правда, що дев"ять днів її знайолять тільки приємними обітовнями, а починаюи з десятого по сороковий день показують пекельні безодні і тільки на сороковий день для душі призначається їй місце для воскресіння мертвих?  Бо тут нема нічого дивного, адже душа пройшовши через митарства і покінчивши зі всім земним мабуть повинна ознайомитися з потойбічним світом...

      От же, що ж відбувається після смерті?...

    Православне вчення, яке викладено у безкінечних богословських писаннях, в житіях  святих та богослужіннях  Православної церкви не висвітлює повністю питання потойбічного життя. Ми, котрі живемо на землі навряд чи зможемо усвідомити реальність духовного світу, поки не будемо в ньому обітати.Цей процес,який розпочався тут, на землі, рано чи пізно завершиться у вічності.

       Питання потойбічного життя завоювало величезну популярність. Зокрема, за останні роки появилися книги, метою яких є розповідь про « посмертний» досвід. Книги, що написані відомими вченими та лікарями відкривають очі і підтверджують те, що нам нав" язували дві  тисячі літ;- що і після смерті життя існує.

     Молодий психіатр Моуді оприлюднив для всього світу факт  смерті і життя душі після смерті у своїй книзі «Роздуми після смерті». Він зібрав 150  особистих свідчень людей, що пережили смерть або перебували на грані смерті. З цих свідчень було вибрано 15 елементів, які доктор  взяв за основу для досвіду - що ж відбувається з душею у момент смерті і через декілька хвилин після неї?. Згідно розповідей, перше, що відбувається з померлими- вони виходять з тіла, існують абсолютно незалежно від нього і не втрачають при цьому свідомості. І досить  часто спостерігають за навколишнім, бачать своє мертве тіло і спроби повернути його до життя; відчувають, що їх огортає приємна насолода і легкість, мов би плавають, але не в змозі впливати

хоч якось на навколишніх, через що відчувають страшену самотність; думка працює набагато скоріше, чим при житті.

     В раньохристиянському богослов"ї стан  душі в перші хвилини після смерті з такою повнотою ніде не змальовано. Вірогідно і те, що тільки у наш час, коли людина зробилася більш освіченою,стало можливим усвідомити;, що смерть не є кінцем, життя продовжується, і для душі відкривається зовсім інший стан.

     Після смерті душа в якийсь короткий час залишається  самотньою у первісному вигляді. А потім появляються образи. Доктор Моуді наводить безліч випадків, коли перед самою смертю люди, мов би ненароком бачили своїх померлих родичів і друзів. В «Житті після життя» він акцентує, що жодного разу «померлі» люди не свідчили нічого такого, що буде у майбутньому і навіть самогубці  відкинули  образ  «раю» або «пекла» і всю  християнську модель Загробного життя, а в «Роздумах  про життя після смерті» взагалі заперечує будь-які «митарства»  душі і стерджує, що його опитування містять тільки «райські» елементи. Для того щоб зрозуміти, куди ж відходить душа після смерті, необхідно зрозуміти всі особливості людського єства.. Належить усвідомити весь процес від падіння до межі контактування з духовним світом. Згідно ж Святого Письма відомо, що до падіння людини її тіло було безсмертне і незрівняно тоншим, обширним і зовсім вільним, могло спілкуватися на духовному рівні. При «падінні» тіло і душа зазнали істотних змін. Тепер, тільки на смертній ложі, проста людина в змозі   їх бачити, при деякій зміні сприйняття,що відбуваються незамітно і пояснити це неможливо. Людина тільки сама в собі зненацька і несподівано починає розуміти, що бачить те,чого раніше не бачила і чого не бачать інші. Таку зміну сприйняття, при якому людина входить у такий стан так просто пояснити неможливо. Сьогодні «посмертний» досвід абсолютно протилежний тому багатовіковому переконанню, що існувало у житії святих та інших мучеників. Більше того, за останні роки сучасні  популярні дослідження перекреслили всі ті «марення» з минулого; навіть «пекло» скоріше є натяком, чим доказом. І переважна більшість сучасних дослідників цього надзвичайно непростого питання, погоджується з доктором Моуді,  те, що нам втокмачували дві тисячі літ- є мягко кажучи неправдою.

     Новітні дослідження підтверджують; душа людини існує поза тілом в астральній формі, але не дають жодної інформації про подальший стан, або існування душі  у більшому часі, чим  декількох хвилин після смерті, а може й про кінцеву природу аморфного царства, але все таки можна твердо сказати, що після смерті є «Щось», але це "Щось" на самому ділі можна осягнути тільки абсоютною вірою, а не логікою і знаннями. Крім того, ці ж дослідники прийшли до висновку- те у що вірять християни перебуває у повному протиріччі з  висновками «посмертного» досвіду. Сучасна статистика цього досвіду,  подібно досвіду шаманів і медіумів, стверджує, що на тому світі існує «курорт» з надзвичайно приємними відчуттями, де нема суду, а є тільки «ріст» і що зовсім не потрібно боятися смерті, а навпаки приймати її як «друга», що вводить  вас у красоти «життя після смерті». Безперечно, що ні один християнин такому твердженню, що смерть, це як вхід у вічне блаженство і боятися її не слід- категорично не сприйме.

    А це нове вчення перевернуло усталені віками християнські догми і проповідує слідуюче:

1.Смерті не потрібно боятися.Доктор Кублер-Росс каже: «...що момент смерті хворобливий і болючий, але сама смерть вільна від болі і страху...»

2,Не буде ніякого суду і пекла. На основі дослідів доктор Моуді повідомляє, що;»... у більшості випадків модель кари за, гріхи у посмертному існуванні відпала навіть у тих, хто вірив у це при житті», а д-р Кублер-Росс доповнює:» Бог не судить на відміну від людини...»

3, Смерть не єдина і остаточна фаза, це скоріше приємний перехід розуму  на вищий стан. Дослідники відзначають це, так »Смерть є просто скидання фізичного тіла, подібно тому, як метелик звільняється з кокону. Це перехід на вищий щабель свідомості, де ви продовжуєте сприймати,розуміти, зберігаєте змогу рости, і єдине, що ви втрачаєте-це те,що вам більше і не потрібно- ваше фізичне тіло. І це аналогічно тому, як ви ховаєте зимове пальто з приходом весни.... і ось яка смерть».

4. Мета земного життя і життя після смерті- це не вічне спасіння своєї душі, а безперервний процес «росту» в «любові» і самоорганізації. Згідно цих нових поглядів, розвиток душі у потойбічному світі продовжується і вірогідно- що вічно.

5. Сама   смерть є своєрідним порогом, підготовкою до життя після смерті. Християнська підготовка до вічного життя /віра,покаяння, дотримання святих заповідей/ є дуже незначною порівняно із тими  сучасними знаннями про те, що чекає людей, коли вони помруть.»

    На основі чого розроблені ці постулати?. Очевидно, що на нових методах  реанімації клінічних померлих, через що значно зросла кількість повідомлень про  «посмертний» досвід, що й дозволило нарешті систематизувати  смертні видіння. Не малу роль в цьому зіграв і той факт, що значно ослабла християнська віра і людство підібралось до змоги спілкування з потойбічним світом.

   Останнім часом засоби масової інформації, особливо інтернет, жваво обговорюють питання потойбічного життя. Навіть грецький правосланий журнал, долучився до цього буму, заявивши, що ніяке людство не в змозі дати якоїсь конкретної відповіді на цю таємницю загробного життя, бо ж ніхто звідти ще не повернувся, будучи в гробу не кілька хвилин, а хоч декілька годин.

    Як же можна розтолкувати такий феномен, як прихід мертвих у сні? Зокрема один, з багатьох подібних випадків, що трапився особисто зі мною:

-На сороковий день після смерті, мені приснились мама з батьком, який пішов у потойбіччя задовго до смерті мами... Нас, трьох братів вони зібрали у своїй старенькій хаті. Мама, відчитуючи нас за якусь провину,сказала мені - Ви йдіть з меншим братом, а ти Вася залишся. Вийшовши на подвір"я, над димарем старої хати, у сяйві сонця, що сходило, я побачив образ брата... Через два дні його не стало...Відійшов у вічність.»