У дитинстві я дуже довго не бачив на власні очі купюри у сто рублів. А як ти її побачиш, коли мати на місяць заробляла сімдесят? Знав, що така купюра існує, а побачити особисто усе ніяк не виходило. Та якось одного разу батьки терміново збирали гроші на щось потрібне і в моїй присутності подіставали і виклали на стіл усі гроші, що були в хаті. Тоді-то я її й побачив.
Сіренька бумажка з портретом Леніна та написом "100 рублей" під ним була гладенькою і рівненькою — бо ж у кишені її ніхто і ніколи не носив. І запах у неї був якийсь особливий… З тою купюрою у мене так нічого і не було. Жодних стосунків не завелося. А як? Більше п'ятдесяти рублів однією купюрою мені на руки у касі ніколи не видавали — бо мало заробляв. Та навіть рубль новенький теж мав тоді свій неповторний запах. Нинішні наші гроші, тобто українські гривні, пахнуть не так. Їхній запах нагадує запах старих гральних карт. Усяких валетів, дам, королів, тузів… І поводяться наші гроші відповідно. Тобто швидко мнуться, витираються і виходять із ладу. Їм на заміну з'являються нові й нові купюри з тим самим запахом. Не люблю я того запаху, так само як і нових купюр. Набагато приємніші старі та зім'яті, які, якщо скласти їх докупи, якось особливо нагрівають кишеню, ніби йде від них тепло тої праці, якою вони зароблені. Кілька місяців тому знайома бабуся-пенсіонерка зненацька зауважила, що пенсію їй дали новенькими "п'ятисотками". Сказала, що не бачить у цьому нічого доброго, а скоріше навпаки. Бабуся хоч і не закінчувала фінансових академій, але тямить у грошах набагато більше, ніж нинішня очільниця Нацбанку разом із Порошенком, який її туди призначив. Ми ж не знали, дурненькі, що "жити по-новому" означає для цього діяча можливість досхочу друкувати оті нові "п'ятисотки". Ну, думаю, поки той Порошенко розуму набереться, піду куплю собі доларів. Дорого дуже, але що поробиш… Купив я оці долари у хлопчиків спритних, що шапками-невидимками від нашої непідкупної міліції вже стільки років ховаються. Дивлюсь — а купюра новенька-новенька із смужечками усякими кольоровими і президент їхній з тої купюри ледь не підморгує. Не те що наш Шевченко на купюрі, видно, той їхній президент теж у фінансах тямив, коли ще живий був. Узяв я ту новеньку доларову "сотку", роздивився не поспішаючи. Не люблю я тих нових купюр, підозрілі вони мені. Але запах чую у тих доларів той самий, що і був. А від наших гривень новеньких як і раніше тхне тузами і валетами. А чим воно має пахнути при таких наших керівниках?
Немає коментарів:
Дописати коментар