Совість проти насильства – цьому протистоянню тисячі років. Однозначно передбачити його вислід завжди було важко. Цілковите придушення першої і перемога другого раптом закінчувалися й протилежним результатом. Бажання говорити вголос, не йти на компроміс із совістю українським інтелектуалам минулого століття коштувало років таборів або й життя.
В тюрмі на них чекав повний тріумф насильства над совістю – об'єднанні зусилля адміністрації та кримінальних, щоби зламати непокірного. Але цей тріумф обернувся крахом, коли в таборах опинилася нова генерація політв'язнів. Молоді, організовані, перед чиїми очима стояв моральний приклад попередників, змінили свого часу слово як зброю власне на зброю, відтак були здатні постояти за себе фізично. Вони не лише спинили сваволю кримінальних, але й кинули виклик адміністрації таборів. Піднятті ними масові протести в Норильську, Воркуті, Кенгірі, названі згодом "повстаннями духу" стали початком кінця імперії ГУЛАГ. Совість знову перемогла насильство. 5 квітня 2012 року люди, яких вважають розумом і совістю нації, скликали Національний круглий стіл для обговорення проблем сучасності. Моральні авторитети піднесли голос у ситуації, коли, здавалося б, в країні цілковито запанували зовсім інші авторитети – кримінальні. Адже саме ці другі сьогодні опинилися на вершині політичної влади, контролюють економіку країни, нав'язують нам свою шансонну "культуру". Вони знають: ситуація опанована і їм нічого не загрожує. Їх впевненість живиться небезпечними змінами в суспільстві, що поступово скочується до рівня, де саме кримінальні почуваються комфортно. Ненависть і страх, що стають дедалі відчутнішими, – невід'ємні елементи атмосфери, в якій формувалися кримінальні авторитети, тож тепер вони, як риба у воді. Тому головний меседж ініціаторів національного круглого столу суспільству: "Не бійтеся!". Можливо, не надто оригінальний – саме так до земляків-поляків звернувся в далекому 1980-му папа Іван-Павло ІІ. Але точно не плагіат, адже виголошений такими людьми як Євген Сверстюк, який таки не боявся, боровся і перемагав. І що найважливіше, меседж дуже актуальний в умовах наростання сваволі і страху. Звичайно, сьогодні не 1937-й і навіть не 1972-й, але "єдине, що потрібно для тріумфу зла, – це щоб добрі люди нічого не робили". Ініціатива "Першого грудня"сформулювала цінності, здатні згуртувати людей для відстоювання гідності і боротьби за зміни в державі. Але по справжньому єднають не стільки моральні вартості, як безпосередня діяльність із їх втілення. І тут ми вже не можемо звертати погляд на сивочолих. Вони своє зробили, все інше повинен зробити кожен з нас, зробити сам, не оглядаючись на інших, не виправдовуючи власну бездіяльність байдужістю інших. Довести, що ці цінності не втратили вартості у сьогоденні, своїми конкретними справами повернути істинний зміст високим словам – це завдання нового покоління. Тільки таким чином зможемо довести, що є не лише генерацією "лесиків довгих" і спроможні породити своїх "сверстюків". Напередодні чергових виборів, коли знову піднімається хвиля фальші та брехні, такі слова можуть сприйматися як наївні і далекі від реальності. Але ті, кого ми сьогодні вважаємо моральними авторитетами, у свій час теж виглядали безнадійними романтиками для тих, хто їм симпатизував, і божевільними для тих, хто розчинився у створеній владою сірості. "Не вір, не бійся, не проси"– відома тюремна приказка, життєвий принцип багатьох в'язнів, який дозволяв їм залишатися собою. Але саме час змінити його на інший, здатний об'єднати небайдужих і переламати ситуацію – "Повір, не бійся, здобувай!"
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/moralni-proti-kriminalnih.html
В тюрмі на них чекав повний тріумф насильства над совістю – об'єднанні зусилля адміністрації та кримінальних, щоби зламати непокірного. Але цей тріумф обернувся крахом, коли в таборах опинилася нова генерація політв'язнів. Молоді, організовані, перед чиїми очима стояв моральний приклад попередників, змінили свого часу слово як зброю власне на зброю, відтак були здатні постояти за себе фізично. Вони не лише спинили сваволю кримінальних, але й кинули виклик адміністрації таборів. Піднятті ними масові протести в Норильську, Воркуті, Кенгірі, названі згодом "повстаннями духу" стали початком кінця імперії ГУЛАГ. Совість знову перемогла насильство. 5 квітня 2012 року люди, яких вважають розумом і совістю нації, скликали Національний круглий стіл для обговорення проблем сучасності. Моральні авторитети піднесли голос у ситуації, коли, здавалося б, в країні цілковито запанували зовсім інші авторитети – кримінальні. Адже саме ці другі сьогодні опинилися на вершині політичної влади, контролюють економіку країни, нав'язують нам свою шансонну "культуру". Вони знають: ситуація опанована і їм нічого не загрожує. Їх впевненість живиться небезпечними змінами в суспільстві, що поступово скочується до рівня, де саме кримінальні почуваються комфортно. Ненависть і страх, що стають дедалі відчутнішими, – невід'ємні елементи атмосфери, в якій формувалися кримінальні авторитети, тож тепер вони, як риба у воді. Тому головний меседж ініціаторів національного круглого столу суспільству: "Не бійтеся!". Можливо, не надто оригінальний – саме так до земляків-поляків звернувся в далекому 1980-му папа Іван-Павло ІІ. Але точно не плагіат, адже виголошений такими людьми як Євген Сверстюк, який таки не боявся, боровся і перемагав. І що найважливіше, меседж дуже актуальний в умовах наростання сваволі і страху. Звичайно, сьогодні не 1937-й і навіть не 1972-й, але "єдине, що потрібно для тріумфу зла, – це щоб добрі люди нічого не робили". Ініціатива "Першого грудня"сформулювала цінності, здатні згуртувати людей для відстоювання гідності і боротьби за зміни в державі. Але по справжньому єднають не стільки моральні вартості, як безпосередня діяльність із їх втілення. І тут ми вже не можемо звертати погляд на сивочолих. Вони своє зробили, все інше повинен зробити кожен з нас, зробити сам, не оглядаючись на інших, не виправдовуючи власну бездіяльність байдужістю інших. Довести, що ці цінності не втратили вартості у сьогоденні, своїми конкретними справами повернути істинний зміст високим словам – це завдання нового покоління. Тільки таким чином зможемо довести, що є не лише генерацією "лесиків довгих" і спроможні породити своїх "сверстюків". Напередодні чергових виборів, коли знову піднімається хвиля фальші та брехні, такі слова можуть сприйматися як наївні і далекі від реальності. Але ті, кого ми сьогодні вважаємо моральними авторитетами, у свій час теж виглядали безнадійними романтиками для тих, хто їм симпатизував, і божевільними для тих, хто розчинився у створеній владою сірості. "Не вір, не бійся, не проси"– відома тюремна приказка, життєвий принцип багатьох в'язнів, який дозволяв їм залишатися собою. Але саме час змінити його на інший, здатний об'єднати небайдужих і переламати ситуацію – "Повір, не бійся, здобувай!"
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/moralni-proti-kriminalnih.html
Немає коментарів:
Дописати коментар