ДОЩ

Сивіють у полі тумани,
Дощ з неба нитки пряде,
Лісами полями, лугами,
Все йде, іде і йде

На дощі у пустиннім полі
Одинока рябина тремтить,
Наче та дівчина без долі
Журливо на поле глядить

Сердитий вітер дме з лугів,
Шумить, гуде, об хату б"ється,
Мов кара злих богів
На грішну землю ллється

Бушує вітер, звіріє непогода,
Вогниками у вікнах мерехтить.
Сивіє день, зіщулилась природа,
І шибками жалібно бринить

Пада дощ , не стихає,
Лиш в хаті сухо й тепло.
І сили знов у тілі немає,
Мов у штормі єдине весло

За каплею капля цяпка,
З неба спадає, щеза у просторі.
Серед поля хата, а я в ній крапля
У безмежному людському морі...