Щось і мене недавно привело на таке весілля. У дворі було нап"ято шатро: співало,гуляло весілля. Музики грали, мов навіжені. Таких музик я не чув певне з років тридцять- з часу мого від"зду з села.
У просторому дворі стояла стовпом курява, хоч і похлюпали землю водою: в дворі куріла пилюга і в цьому тумані ледве вгадувалися молодий і молода, які сиділи за столом на імпровізованому покуті- їм танцювати сьогодні по своєму, по модньому так і не доведеться, ото лишень відбудуть: вона- дівочий, а він - парубоцький танці й далі будуть сидіти, пишатися, бо ж весілля-для гостей, не для молодих...
І ось тут, на чужому весіллі згадалась мені моя юність. Згадалась та чорнява дівчина, яка так часто приходить до мене майже кожної ночі в снах-хто вона, яку я впізнаю уві сні, а на яву не можу пригадати її обличчя, може це дівчина, з якою я так і не зустрівся на життєвій дорозі, не докохав, не оцінив або ж може й скривдив... Але чому саме тут, на чужому весіллі, прийшла на думку оця мара? Невже музики нагадали?..
Аж тут мати молодого затримала на мені погляд і відвернулася: я встиг запримітити її вицвіли чорні очі й тужливий розмах кріпко стиснутих вуст - і знову в пам"яті сплив образ доброї, чорнявої дівчини з моєї вже такої далекої сільської юності.. А гості веселилися, завзято танцювали не помічаючи нічого, вони чули музику, то тільки для мене раптом раптом все затихло...
...Я проводжав її додому з танців , що кожну суботу були у сільському клубі. Працював від села далеко, в протилежному кутку області. Отож на вихідні приїздив додому й летів до неї, моєї чорнявої дівчини. Але в той вечір вона була бліда й стривожена. Цілий вечір мовчала...
- Не приходь більше до мене. То все ні до чого.Не треба дивитися навіть у мій бік... Я ... виходжу заміж за Івана - за твого товариша з дитинства. Ой Боженьку, що я наробила! - і гірко ридаючи, вирвалася з моїх обіймів й спішно зникла за хвірткою темного двору.
На другий день, в неділю.... Я стояв біля клубу й бачив як Іван вів під руку на танець мою чорняву любов. Грала така ж музика в клубі. Я затулив вуха, не міг витримати таку несправедливість-так весело грати на похоронах мого першого кохання...
І ось зараз, через тридцять років я побачив її... посивілу, змучену життям сільську вироблену жінку. Давно помер її Іван. Ось вже й внука женить.
А музика грає... Ось де я побачив її наяву, ту, що приходила до мене в снах.Підійшов, запросив на танець. Вона пішла помірно: молодий і молода посміхнулися з-за столу: музиканти враз заграли повільніше, бо на середину вийшли ми,"молоді", гості розступилися і хтось сказав-
"Ну й гарна пара!"
Повільно грала музика, бо серед двору танцювало давня "молода" пара: мати молодого була гарна і чарівна, вона дивилася на мене здивовано... Я танцював і просив її на все життя... у свої сни. Аж тут музика затихла, її пальці торкнулися моєї щоки і почув: " Бувай здоровий і щасливий!
І не дивись більше ніколи у мій бік... Щастя моє там!"- кивнула головою у бік молодих...
Немає коментарів:
Дописати коментар