Прислучанькі дюни.
Ф. Наконечний.
Ф. Наконечний.
----------------------------
 |
| Автор. |
Зелень верболозу, чайки голосок…
Тут берег пологий, потойбіч крутий:
Це Случ тихоплинний, вічно молодий.
Білосніжні хмарки, знай, собі летять,
Зайчики на хвилях грають, мерехтять…
Запах верболозу ніжно так п’янить-
Рідний край дарує щастя кожну мить.
Краєвиди звичні в юності роки…
Та час швидкоплинний, наче плин ріки.
Рідний край, з тобою зустрічі бажав,
У сріблястих дюнах Случ мене чекав.
Цей берег піщаний мене не забув:
Досі памятає – тут в дитинстві був…
Вічно котить хвилі широчінь Случа,
Я приїду знову, хай мене стріча!
 |
| А ми ще ого - го! |
Рідні Ви мої земляки !
 |
| Що збацаємо? Брати Савчини. |
 |
| Брати. Поет з композитором. |
Немає коментарів:
Дописати коментар