 |
| Антопільська вежа. 239 метрів 1994 рік: технічний стан вежі визнано вкрай аварійним. 1995 році верхній ярус відтяжок, який витримує найбільші навантаження, було замінено (всього ярусів є три) і додатково укріплено фундамент. Надано гарантію на три роки. Вони давно минули... читай "ОПЕРАЦІЯ "ТЕЛЕЩОГЛА"натисни тут. |
"Не додають багатства нам літа
Лиш досвідом збагачають щоденно..."
В період тотальної руйнації всіх усталених господарсько-адміністративних зв"язків на теренах СРСР. Коли великі заводи, які ще недавно були своєрідними державами в державі, на яву перетворювались у зруйновані мертві корпуси з розбитими вікнами, невтомному генератору ідей, переконаному телевізійнику Наконечному Й.Ф. прийшла ідея створити телемовну регіональну компанію.
Ніщо в житті не виникає просто так. Кожна, що відбувається є наслідком певної причини. Першопричину появи "десятки" на Рівненщині потрібно шукати ще в тих далеких післявоєнних сорокових, в родині Наконечних, ду у 1938 році в Немовичах народився Тодік, який в майбутньому стане основним подразником телевізійного неспокою. Маючи за плечима складну і трагічну долю, ніщо не зламало його; ні тяжка та тривала хвороба відданого товариша - коханої дружини, самовіданна боротьба за її життя та тяжка втрата і тогочасний суспільний безлад, запропонував створити своє незалежне телебачення.
Перші кроки "десятки" були непомірно тяжкими. Давалася взнаки відсутність професіоналізму, сильної команди однодумців, слабка технічна база і головне брак коштів. До того ж, разом з цим "бедламом" вливались в наші голови і ті елементи "вільного світу" у вигляді кіно- та відеопродукції. Масово росли відеосалони і лотки прокату, продажу копій аудіо і відео.
Саме в такому середовищі почалося створення регіональної телемовної компанії. Технічна база була абсолютно відсутньою. Робота велась на декількох орендованих відеомагнітофонах та відеокамерах. Був навіть "шедевр радянської епохи" ВМ-12, який постійно перегрівався і самовільно викидав касету...
А життя випробовувало знов і знов. Гроші з"їла інфляція. На Рівненський десятий частотний канал націлилися потужна україно- американська спільна телекомпанія "ISTV" зі штаб - квартирою в Києві. Рівненці її пропозиції не прийняли...
Першопрохідцям завжди важко. У кожній справі. Але як тільки канал заявив про себе в ефірі, а це почалося 2 березня 1992 року з репортажу про діяльність дитячого садка №3.якого було обрано тільки через те, що в ньому працювала музичним керівником майбутня телеведуча "Десятки" - Стельмащук Світлана Йосипівна /донька Наконечного Ф.Й./, як інтереси діячів від політики до каналу стали очевидними. Проте засновники "Десятки" добре розуміли, що єдинна телекомпанія може стати ласим шматочком для політичних сил то ж обрали повний політичний нейтралітет і ніяких матеріальних благ. Завдяки впертості, стійкості і мужності засновників "10 канал" не став кишеньковим.
Уже в перші роки роботи роботи в ефірі, Рівненське місцеве телебачення стало неабияк популярним. Районні центри, куди сигнал "Десятки" не доходив, стали проявляти зацікавленість, щоб мати його й собі.
Ретрансляція програм була дозволена в межах Рівненщини. Залишалося вирішити суто фінансові і технічні проблеми. З передавачами і частотними телевізійними каналами для них. Якщо в радянські часи передавачі були величезним дефіцитом, то в Україні - жодних проблем.
"Гроші на бочку" - і нема питань.
Унікальним з технічних позицій був вихід програм "Десятки" в місті Сарни. Відстань до цього поліського районого центру майже 90 км. Для передачі відеосигналу в таких випадках використовуються радіорелейні лінії зв"язку, які коштують "порядні" кошти і необхідні солідні споруди. Тому, прикинули, подумали і при допомозі спецантен зі спеціальними підсилювачами вдалося "зловити" отой антопільський сигнал в Сарнах...
Багатьом рівнянам поява в ефірі програм "10 каналу" стала несподіваним дивом. Зрозуміла реакція на таку новину: будь-що "ловити" цей канал на своєму телевізорі. Що ж робити?, коли потрібна спеціальна антена...
Відомо ж всім, що по своїй натурі поліщуки народні умільці- активно взялися за справу, використали доступні залізяки на антену, а кабель "свиснули" з трипрограмної мережі колективного телебачення. Цього кабелю на горищах багатоповерхівок напутано тьму... Почався масовий перехід на новий канал- правда після цього цілі багатоповерхівки залишилися без колективного телебачення. Не було трьох каналів, зате був "Десятий".
"Завдяки" такому масовому переходу, місцева влада змушена була вирішувати цю телевізійну проблему. Результат був позитивний. Рівненчани отримали чотирьохпрограмне колективне телебачення, де в програмі вже був "Десятий канал."
Немає коментарів:
Дописати коментар