Стільки ж літ минуло.
Де сьогодні телевишка-
Чисте поле тут було..."
"Антопільська телевежа чекає ремонту"
Найвища споруда Рівненщини - Антопільська телевежа, перебуває під загрозою руйнування вже понад десять років. На даний час споруда внесена до реєстру “Аварійно-небезпечних споруд України”.
- Вежа перебуває в аварійному стані, - зазначає директор Рівненського обласного радіотелевізійного передавального центру Віктор ТАЛІМОНЧИК. - Об’єкт побудований у 1967 році, а востаннє були виконані часткові ремонтні роботи в 1995. Через нестачу коштів ремонт зупинився і не розпочався до цього часу..." Ось такими повідомленнями або приблизно такого толку зарясніли шпальти Поліських газет у 2008 році...
Як і чому необхідно було проводити той ремонт у 1967 році розповідає у своїй книзі "Телевізійними стежками" Ф.Й. Наконечний, який був безпосереднім учасником операції "Щогла":
" Самий поважний об"єкт Антополя - телевізійна щогла, найвища споруда області - 240 метрів. Введена в експлуатацію в 1967 році. Хоч залізна, але не вічна - плин часу торкнувся і її.
У середині 90-х років, без будь-яких причин канати відтяжок, що тримають щоглу, починали вібрірувати, розгойдувалися з великими амплітудами. Така загрозлива ситуація могла призвести до саморуйнації споруди. При падінні щогла не залишила б "мокрого місця" від телевізійного комплексу... Кращі фахівці країни обстежили щоглу і прийшли до висновку: втомлюванність металу якорів фундаментів відтяжок дійшла критичної межі. Потрібно будівництво нових фундаментів з заміною самих вант відтяжок, які виконані зі спеціальних канатів великого діаметру / біля 70мм/.
Доки фахівці думали, як замінити оснащення, розробляли проекти, ми приборкували оту рукотворну стихію як тільки могли. Чіпляли до відтяжок масивні будівельні блоки а при крайній
необхідності - навіть трактор. З жагом доводилося спостерігати, як підв"язаний до резонуючих відтяжок танцював той трактор.Слава Богу, весна минула, а влітку щогла заспокоїлась. Лише спокою не мали ми. Розуміли, якщо літом не замінимо хоча б один ярус відтяжок, то увійти в зиму з такою бідою не зможемо.
Де взяти кошти? Адже був період розвалу СРСР. З фінансами дещо помогли облааснарада, міністерство зв"язку, але основні витрати лягли на наші- ОРТПЦ, "плечі". Вирішили поміняти лише верхній ярус відтяжок, що значно знизить вірогідність аварії.
Друга проблема- канати. На Україні їх не виробляли. Слава Богу, що в Росії, на Уралі їх ще випускали. Спорядили експедицію і хлопці виїхали на Урал. Через тиждень від нашої експедиції - ні "гу-гу" - виявилось, уже на під"їзді до Уралу наших хлопців пограбували прямо на дорозі, не залишилося грошей навіть на харчі, ні на дизпаливо для автомашин. Це не одна пригода, що супроводжувала нашу експедицію, але врешті-решт канати були в Рівному.
Підготовчі роботи на щоглі зайняли майже місяць. Нарешті монтажники з СУ-39 доповіли про завершення підготовки щогли і випробовування нових відтяжок на землі. Трохи підводила
погода, адже для таких робіт необхідний повний "штиль". І ось 30 травня 1995 року в гарний
сонячний день було прийнято рішення розпочати заміну. Демонтаж відтяжки, який мало не призвів до падіння щогли було зафіксовано на відеострічку, був потім достеменно вивчений на землі і дав можливість приймати рішення у майбутньому.
Майже три години наверсі ми ми чекали, допоки внизу не ослабили натяг канатів відтяжок других двох напрямів. Нарешті канати верхнього ярусу провисли,як батоги, верх щогли начебто уже ніщо не тримає. Повій маленький вітерець і... Але як виявилося, це була лише ілюзія притаєного страху. В ослаблених відтяжках дрімали десятки тонн. Нарешті "земля доповіла, що всі ванти ослаблені. Почали саму відповідальну роботу - на висоті. Запалав газовий різак. Зварник Кухарук почав відрізувати першу металеву "щоку". Відеокамера стежить, як плавиться метал, росте щілина в "щоці".Різак пройшов тільки половину кріплення, як воно відривається по живому металу!... Задзвеніли, перекочуючись по площадці газові балони автогену, від поштовху ледь втримався на ногах. Мабуть від несподіванки, на якусь мить заплющив очі... та камера працювала і зафіксувала цей страшний момент розриву металу... А щогла стоїть...
Проектувальники з часом знайшли правильне рішення і до зими верхній ярус відтяжок був замінений. І від тих пір згаданих резонансних явищ вже не виникає. Два нижні яруси,а це шість ванттросів, давно вже чекають своєї черги. Щастя, що над Антополем не проносяться тайфуни і смерчі, бо фундаменти якорів нижніх ярусів ненадійні Їх треба міняти" - ще у 2000 році констатував у своїй книзі безпосередній учасник тієї складної роботи і на Україні вона проведена вперше....
/ Дивись http://somsamuch.blogspot.com/2011/02/blog-post.html/
Немає коментарів:
Дописати коментар