СОН

Я знов досвітнім ранком
В росяний ліс піду
Тебе, жадану Мавку
Між смереками знайду


Лише, - я і ти
Казковий ліс, а там
З висі, з висоти
Сходить сонце нам

Трави росяні сплели
Струнких ніжок слід
Від роси ранкової були
Вуста твої, як лід,

А я з вуст тих льодяних
Спрагло меди солодкі пив
Цілував так палко їх,
Пив, поки не розтопив

Золотим шовком кіс
Ніжно пестила чоло
Свідком був нам ліс,
Ну, а далі, що було?...

Сон то був, чи яв-
Не знаю , що було
Може щастя трішки вкрав,
А може просто повезло