Вважається, що розвиток людської руки відбувався в силу необхідності маніпуляцій. Поки наші мавп'ячі предки жили на дереві, їх руки були зайняті хапанням за сучки й ліани. Але коли предок людини спустився з дерева і перейшов до прямоходіння, кисті рук стало можливим використовувати для тонкої роботи. Гнучкість пальців і долоні виникла, щоб цю роботу краще виконувати.

Дослідники з Університету штату Юта (США) не сумніваються, що людська рука чудово підходить для маніпуляцій, але рушійна сила її еволюції, на їхню думку, була іншою: у першу чергу наша рука призначена для того, щоб бити. Особливість людської кисті в тому, що вона стискається в кулак; ні в однієї з мавп такої здатності немає (у горил це ныби виходить, але по-справжньому кулаком вони не володіють). Кулак ж потрібен зовсім не для тонкої роботи. Щоб перевірити своє припущення про бойовий характер людської кисті, вчені поставили експеримент. Вони запросили десять чоловіків 22-55 років, які займалися боксом або іншими бойовими мистецтвами, і попросили їх вдарити кілька разів по боксерській груші. Бити учасники експерименту повинні були по-різному: зверху, знизу, збоку - і або стиснутим кулаком, або відкритою долонею.
У другій серії експерименту дослідники оцінювали, наскільки в кулаці захищені пальці. Коли ми стискаємо руку в кулак, подушечки пальців примикають до верхніх подушечок долоні, а великий палець покриває зверху вказівний, середній і частково безіменний. Учасники випробування повинні були повільно натискати на спеціальний пристрій звичайним стиснутим кулаком, "напівкулаком" без великого пальця і ​​просто зігнутими пальцями, які неторкалися долоні. Вчені співвідносили силу, з якою тиснула людина, зі стійкістю, зручністю для його пальців. Оптимальним варіантом тут опинився, як можна здогадатися, знову-таки звичайний кулак. У всіх інших випадках через нестійке положення пальців зростав ризик травми, яку той, що б'є, міг би завдати сам собі. Відповідно, чим жорсткішими в кулаці були зафіксовані пальці, тим більше сили ніс удар.
Як пишуть автори дослідження в Journal of Experimental Biology, якби рушійною силою еволюції людської руки була тільки необхідність маніпулювати, то вона залишилася б з більш довгими пальцями. Тим часом з того моменту, як з мавпи почав виходити чоловік, на руках подовжувався тільки великий палець, а всі інші коротшали. Утворені пропорції найкраще підходили для кулачного бою. Безумовно, маніпулятивність людської руки зросла, але це було не єдиним і, мабуть, не головним результатом еволюції.
Як додатковий аргумент вчені наводять статевий диморфізм, який у людини і горил зводиться до великих розмірів тіла (особливо торса) і рук (особливо кулака) у чоловіків. Це свідчить на користь того, що у перших людей, як і у нинішніх горил, велику роль в соціальному житті грали сутички, змагання між самцями, де все вирішувала міць рук. Ну і, нарешті, можна згадати, що найдавніший загрозливий жест у нас - демонстрація ворогові кулака.
Слід зауважити, що ця ж група дослідників раніше висувала аналогічну гіпотезу щодо прямоходіння: на їхню думку, людина встала на ноги, щоб було зручніше битися. Легко помітити, що теорія про бойову еволюцію людської руки прекрасно з нею поєднується. Залишилося тільки знайти докази того, що і мозок людини розвивався в першу чергу для вирішення бойових завдань, і тоді портрет людського предка - на рідкість агресивного і неприємного створення - буде завершений.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history/_lyudska-ruka-udoskonalyuvalasya-dlya-bijki-a-ne-dlya-roboti/473930">Gazeta.ua</a>