Цей випадок повинен послужити застереженням усім людям похилого віку

Останнім часом в Україні дуже процвітають афери з майном, враховуючи неможливість їх доведення або просто небажання правоохоронних органів працювати. Для прикладу розглянемо ситуацію, яка трапилась у селищі міського типу Велика Димерка Броварського району.

Там по вул. Поштовій, що знаходиться майже в центрі селища, проживає Іван Михайлович Теплюк, якому вже виповнилося 75 років. Він нещодавно дізнався, що фактично є безхатченком, бо свій будинок та присадибну земельну ділянку подарував гр. Володимиру Івановичу Лизуну, який проживає в смт Калинівка по вул. Молодіжній, 16. 

А історія така: після смерті дружини, як і більшість людей, Іван Михайлович почав оформляти документи на спадок, що є простою формальністю. Тільки, як виявилося, для нього ця формальність стала фатальною. 

«Доброзичливець» в особі Лизуна, що є дуже далеким родичем покійної дружини, з радістю погодився допомогти хворій людині, знаючи про те, що старенький дуже погано бачить і не в змозі прочитати наданий йому текст. Він за кошти того ж Теплюка возив його по різних інстанціях, де дідусь, не знаючи дійсних намірів «помічника» й повністю довіряючи йому, ставив підписи на документах. А коли були повністю отримані всі правовстановлюючі документи, а саме: державний акт на земельну ділянку та свідоцтво на право власності на будинок, гр. Лизун сказав, що слід заїхати ще до нотаріуса, оскільки за новим законодавством це потрібно для того, щоб підтвердити своє право на майно. 

Не знаючи новинок законодавства України, дідусь цілком погодився з усім, що йому було запропоновано, та підписав документи, що, як він вважав, остаточно нададуть йому право законно володіти своїм майном. Він без жодного остраху їде до нотаріуса та ставить підписи, де йому покажуть, при цьому тексту, враховуючи свій стан, він не читає.

Коли настав час оформляти субсидію, оскільки за газ і світло гр. Теплюк продовжував і далі самостійно сплачувати, він подзвонив до гр. Лизуна, щоб той віддав документи, які він забрав нібито на зберігання. На іншому кінці дроту він чув безліч відмовок, мовляв, він не може заїхати, тому що працює, або говорив інші нісенітниці. А одного разу Лизун навіть єхидно в телефон посміхнувся і сказав, що такому старому нічого вже не потрібно.

Будучи дуже хворим, старенький попрохав хоча б відвести його в лікарню, на що родич запропонував йому подивитися в паспорт і більше його не турбувати, а коли Теплюк помре, то Лизун обіцяє його поховати.

Також для Івана Михайловича було дуже дивно, чому родичі не повертали його автомобіль та причеп, який теж нібито взяли для того, щоб перевезти сміття. Пішовши в гараж, він побачив, що зникло безліч інших речей. 

Тільки після всього цього Іван Михайлович запідозрив, що ж насправді відбувається. Коли він звернувся до своєї рідні, щоб допомогла розібратися в ситуації, то з’ясувалося, що під час оформлення документів він підписав договір дарування і формально позбавив себе житла. 

Основне, на що, напевно, розраховували «помічники», – це те, що дід довго жити не буде і після його смерті вони стануть єдиними власниками будинку в центрі селища і операція щодо успішного заволодіння чужим майном буде виконана. А той, хто може довести інше, вже ніколи цього не скаже. Тільки так можна пояснити те, що вони на підставі чинного законодавства не оформили в усіх інстанціях права власності на майно (відповідно, інформація щодо договору дарування подається до БТІ та відділу земельних ресурсів). Також вони повинні були вже самостійно оплачувати всі рахунки за світло та газ в повному обсязі, а так ще й обманювали державу, оскільки за дане домоволодіння оплата за різні послуги нараховувалася за пільговими тарифами.  

На сьогодні, враховуючи те, що держава не в змозі захистити самотніх людей, гр. І.М. Теплюк подав заяву до суду, щоб визнати договір дарування недійсним, адже він не мав бажання його підписувати. 

Але не тут-то було. Сім’я Лизунів найняла адвоката, щоб він захищав вже нібито їхнє майно, говорячи про те, що термін позовної давності минув, і розповідаючи всім, що Іван Михайлович Теплюк сам їх умовив підписати договір дарування. 

Тільки де логіка – чоловік дарує майно, при цьому не маючи жодних гарантій, що його завтра не виженуть з будинку або туди навіть прийде взагалі новий господар. Це ніби спиляти сук, на якому сидиш. Хто добровільно би позбавив себе житла? 

Тому Іван Михайлович звернувся за допомогою до депутатів Верховної Ради України, розраховуючи на допомогу хоча б від них. Депутати ж надіслали відповідні звернення до правоохоронних органів та прокуратури з проханням перевірити дані факти.

Відповідно до першого звернення депутата Верховної Ради України працівники Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області надали відповідь, в якій вказали, що нічого незаконного в даній ситуації не побачили, тому що для них заволодіння чужим майном не є злочином, і порекомендували вирішувати питання в суді. Хоча зі слів гр. Теплюка, до нього як потерпілої сторони з правоохоронних органів ніхто навіть не зайшов, а в листі написали про проведення перевірки. Вся інформація в листі до депутата викладена односторонньо, при цьому повністю зайнята позиція В. І. Лизуна. Згідно з даною відповіддю депутат Верховної Ради вже надіслав інший лист до прокуратури з проханням розібратися щодо діяльності вже правоохоронних органів.

На звернення другого депутата Верховної Ради України представники правоохоронних органів уже завітали до потерпілого в лікарню, де він лікується, та взяли у Івана Михайловича пояснення. І депутат, і потерпілий нині чекають відповіді. 

На сьогодні невідомо, чим закінчиться ця історія і чи доживатиме Іван Михайлович Теплюк вік у своєму будинку а чи як безхатченко з обіцянкою бути похованим Володимиром Івановичем Лизуном.

Цей випадок повинен послужити застереженням усім людям похилого віку. Будьте уважні і обережні, коли вам пропонують допомогу! Бо розплатою за довіру може стати ваше майно й житло.