ДЕ Ж ТІ ДИВНІ БРАТИ- КАПУЦИНИ?

Монахи капуцини.

В юнності я дуже любив розмовляти зі старожилами свого села. Бо ж джерел довідатися про минуле поліського нічим непримітного села Немовичі на той час було не так вже й багато. Від них, які ще добре пам’ятали « за Польші», дізнався про дивовижне явище – «уніятів», не греко-католиків, а сербських братів-капуцинів, монахів східного обряду, які служили в нашому   загубленому серед боліт і лісів, Поліссі.

Вже не багато зосталося тих односельчан, які хрестили своїх дітей і навіть брали шлюб у цих дивних монахів. Єдине, що відрізняло їх від звичайних православних священиків, це сандалі на ногах, ця деталь особливо врізалася в пам’ять немовичан. Люди зверталися до цих дивних монахів бо вони брали символічну плату за свої послуги. Брати-капуцини не тільки не перетворили свою місійну діяльність на ремесло і засіб заробляння грошей, але й невтомно працювали з молоддю на ниві релігійного просвітництва. Оскільки, що гріха таїти, населення було темним і забитим і вірило окрім Триєдиного Бога в «русалок», «мавок» та іншу болотну чортівню.

Монахи-капуцини трагічно закінчили своє життя на Поліссі – частину з них вимордували сільські люмпени, а решта змушена була виїхати під тиском радянської влади. В радянський час більшість церков повалили самі ж селяни під чуйним керівництвом місцевих комуністів, а частина лишилася стояти закритими. Правда, в нашому селі її не закрили і можливо саме завдяки монахам церква носить ім”я Параски Сербської. Але навіть і так ситуація була невтішною: настоятелем церкви в райцентрі був батько, а його син – керівник міліції, що викликало небезпідставні сумніви в селян у «святості попа». Вінчання в той час було величезною рідкістю, хрещення підпільним і навіть похорон не завжди відбувався зі священиком.

Хвиля сучасного релігійного відродження сколихнула також Полісся: церкви відбудували, іконостаси позолотили, зате оригінальні старовинні цінні ікони продали і про вірян забули. Натомість Євангельські Християни Баптисти, відчувши полегкість від радянського тиску, розпочали кропітку і послідовну роботу із населенням. Незважаючи на їхню проповідницьку та соціальну роботу, як на мене,позитивну для населення діяльність, бо ж їхні брати не п"яниці ,але  найбільшими противниками виявилися православні батюшки.

В наш час так вже повелося,  будь-яка річ, якою користується людина, потребує освячення. Спочатку вона є нейтральною, тобто може служити як на добро, так і на зло. Тому, щоб убезпечити її використання (що особливо стосується автомобілів), її освячують»..

І все-таки найбільш винахідливими виявилися священики у справі уділення святих таїнств. Вони розробили чіткий прейскурант оплати хрещення, шлюбу і відспівування за упокій. Вже ніхто не робить таємниці з того, що за поповнення ще однією душею християнського світу треба заплатити до 500 гривень, церковне вінчання у нас давно стало дорогим задоволенням, але за барвисте шоу треба платити, і навіть якщо це коштуватиме 1000 гривень. Найгірше з похороном, тут не встановлено чітких розцінок, а все має вирішуватися під час «індивідуальних перемовин зі священиком». Останній виступає експертом в оцінці заможності скорботної родини і встановлює ціну…

Сьогодні дізнався в «Українській правді», що «Через подорожчання тарифів на електроенергію, церква вирішила підвищити вартість своїх послуг: хрещення, вінчання, відспівування, тощо. З лютого церковні обряди й товари можуть подорожчати на третину у зв’язку з підвищення тарифу на електроенергію для релігійних установ і транспортних підприємств на 30%».

Тобто православні священики трактують Церкву не як «Тіло Христове», а як комерційну фірму і оцінюють її роботу в категоріях збитковості/прибутковості.

Це не правда, що православні церкви обох патріархатів не піддаються модернізації, навпаки, вони розгорнули таку бурхливу підприємницьку діяльність, якій позаздрила б будь-яка західна фірма.  В церкві  можна замовити  будь- які служби: «при відкритті майстерні, фабрики, кафе», «за успіхи у бізнесі і торговій справі», «за успішний продаж і придбання квартир», «при болях у попереку», «при захворюваннях рук» тощо. Коштує це 10 гривень за одну особу. Молитись за неї священики будуть 40 днів, а якщо оплатите додатково, то й довше. І все це офіційно, з видачею відповідних квитанцій.

… Де ж ті  дивні брати- капуцини?…