Тяжка зустріч

На Проводи поїду я додому,
До брата, батька й мами я зайду,
В поклоні схилюся їм земному
І слова потрібні там знайду

 Трудна та буде зустріч наша,

Як й розлука була та трудна,

Бо ж горя повна чаша
Не згіркла й досі ще до дна 

 Не ходитимуть з нами вже ніколи,
Не побачать більш блакитних хмар,
За селом у чистім полі
Покояться Поліна, Вася і Макар,

 Свічки на могилах поставлю їм,

Квіти на горбик покладу,
І про себе там я розповім,
Про все по черзі й до ладу 

 Поряд, невістки пам”ятник стоїть,

Наше горе з неї почало свій лік,
 Свіча  від вітру мерехтить
Віск стіка, мов її сльоза з повік

В граніті, в строгих лицях,

Камінний докір лиш застиг,

Що рідко образ їхній сниться

І не часто згадую вже їх