Лідерами нації не стають за рейтингами

У світові лідери виходять тільки сильні і згуртовані нації, а згуртувати українську націю та зробити її сильною зможе тільки президент всіх українців.

Чи є пан Янукович президентом усіх українців? Відповідь очевидна – дуже вже помітний його крен у бік однієї політсили. Для далекоглядного і люблячого свій народ глави держави це абсолютно неприйнятно. Але чи є взагалі в сучасній Україні людина, здатна стати справжнім лідером нації, мудрим, чесним, справедливим і шановним, таким, яким був, наприклад, для свого народу незабутній Вацлав Гавел? Питання непросте.

За результатами дослідження, проведеного соціологічною групою "Рейтинг" у вересні 2012 року, в президентський рейтинг входять: чинний глава держави Віктор Янукович, екс-прем'єр Юлія Тимошенко, лідер партії УДАР Віталій Кличко, голова партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк, голова КПУ Петро Симоненко, лідар ВО «Свобода» Олег Тягнибок і навіть керівниця такої низькорейтингової партії, як «Україна – вперед!» –Наталія Королевська. Замикають цей список член уряду Сергій Тігіпко і народний депутат Анатолій Гриценко. Інші постаті називати немає сенсу, тому що вони фігурують в рейтингу на рівні похибки.

 Юлія Тимошенко після того, що з нею сталося, ймовірно, могла б стати непоганим президентом – колишні політв'язні, як правило, знаходять щось таке, що робить їх як громадських діячів схожими на Вацлава Гавела. Можна також згадати Нельсона Манделу, Леха Валенсу, Хосе Мухіку Кордан... Пройшовши через український «суд», Юлія Володимирівна, можливо, усвідомила, що першою справою глава держави має забезпечити реформу судової системи. Той факт, що її зараз завзято захищають багато діячів Євросоюзу і США, не дозволив би пані Тимошенко встати на авторитарний шлях... На жаль, реальність така, що цей політик найближчим часом навряд чи зможе брати участь у виборних кампаніях. До того ж Леді Ю важко буде подолати імідж «газової принцеси», що брала участь в сумнівних історіях. Невідомо також, чим закінчиться розслідування вбивства депутата і бізнесмена Щербаня. У будь-якому разі, значна частина українського суспільства навряд чи колись визнає цю жінку моральним авторитетом. Нічого не вдієш.

Віталій Кличко швидко і впевнено набирає політичну вагу. Це політик нової хвилі. Він освічений, не бідний. Добився всього сам, причому за ним не тягнеться шлейф брудних історій ні в бізнесі, ні в політичних чварах. Харизматичний. Його поважають і люблять мільйони співвітчизників. Не випадково у списку «100 великих українців» Віталія (разом з його братом, теж багаторазовим чемпіоном світу Володимиром) українці поставили набагато вище багатьох впливових персон. Добре знають лідера УДАРУ і за кордоном. Світова слава, швидше за все, не дозволила б йому скотитися до вчинків, на які легко пішли б багато з тих, хто стояв і стоїть за штурвалом корабля на ймення Україна.

На жаль, є у політика і мінуси. До їх числа можна зарахувати не зовсім виразну позицію пана Кличка особисто щодо Віктора Януковича. Критика влади в устах боксера має якийсь абстрактний характер, вона багато в чому формальна і безадресна. Він немов веде політичну гру так, щоб мати можливість повернути в будь-який бік. Потенційний перевертень? Ні так, ні ні... Люди відчувають таку подвійність. До того ж у команді політика, за підсумками парламентської кампанії, виявилося чимало одіозних особистостей, і рано чи пізно це йому відгукнеться.

Але Кличко-старший тільки починає політичну кар'єру. У ньому відчувається нерозкритий потенціал. У нього ще є час, щоб встигнути зробити те, що зробить його моральним авторитетом. Як є і шанси стати політичною «мильною бульбашкою». П'ятдесят на п'ятдесят.

Арсеній Яценюк останнім часом зумів реабілітувати себе в очах громадськості. До парламентської кампанії 2012 року політика сприймали як таємного поплічника режиму, й іноді, до речі, про це прямо говорили діячі опозиції. Очоливши Об'єднану опозицію, політик заробив певну кількість очок. Проте шанси стати лідером нації якщо і має, то не дуже великі. Справа в тому, що Арсеній Петрович уже був у владі, й нічим хорошим для країни це не відзначилось. Формально замінивши Юлію Тимошенко, фактично він навряд чи складе їй велику конкуренцію. Ймовірно, він і сам це відчуває, тому деякі дії політика грають на руку партії влади. Так, у багатьох склалося враження, що пан Яценюк оголосив про висунення ув’язненої Леді Ю в президенти за кілька років до початку виборчої кампанії – аж ніяк не випадково. Фальстарт зіграє поганий жарт з тією, кого наш герой гучно – на словах – звеличує. Так вибивають конкурентів. Але великого авторитету такими діями не наживеш.

Олег Тягнибок вважає себе патріотом. Має повне право. Однак патріотизм у виконанні партії «Свобода» подобається далеко не всім українським громадянам. Утім, відколи Олег Ярославович зайняв більш виважену позицію щодо національного питання, принаймні зовні – рейтинг політика трохи підріс. Розумна, культурна людина. У програмі його партії є чимало корисного для країни, а деякі положення, наприклад, про потребу люстрації, не можуть не викликати симпатій громадян, яким набрид нинішній шабаш олігархічно-комуністичної «мафії».

Пан Тягнибок буквально на очах росте як політик. І все ж, якщо він нічого не зробить, щоб кардинально змінити імідж, то шанси стати лідером нації він матиме незначні. Причина криється навіть не в особистості цієї людини і не в частині його оточення, а в нинішній розділеності країни навколо деяких питань історії, мови, культурних традицій. Лідером нації зможе стати тільки той, хто знайде об'єднуючу засаду. «Свобода» поки що її не шукає ...

***

Сподіваюся, навіть з цього короткого огляду зрозуміло, що так званий «президентський рейтинг» може не дати народу справжнього лідера, здатного об'єднати і вести націю вперед. Тому люди не повинні уподібнюватися до зомбі й «клювати» на циферки соціологів. Приймати їх до відома можна, робити вибір на їхній основі – в жодному разі!

Лідерами нації не стають за рейтингами. Їх висуває саме життя. Колись в Україні складеться така суспільно-політична ситуація, що народу кров з носа потрібен буде лідер. Справжній лідер нації. Головне, щоб команда українського корабля не прогледіла його і не піддалася «зачаруванню» чергового псевдокапітана.