Бабине літо

ЗИМОВА НІЧ В ГІРСЬКОМУ СЕЛІ

У синяві зимової тиші

Спить село в прогалині гір,

З небесної звіздної криші

Місяць направив допитливий зір

 

Ліс заснув ген, там під плаєм,

І мавка сховалася в нім,

Сніжинки летять водограєм

Та й міняться в тілі своїм

 

Над плаєм зірниці не спиться,

Вона на хмарах сріблистих сидить

Діадема над нею іскриться

Аж  небо від неї ,блистить

 

Іскриться сріблом водограй,

Лиш темніють сонні хати на снігу,

На землю опустився сніжний рай,

І вкрив її  душу від гріху

 

Кришталем сніжинки сяють,

На деревах самоцвітом виграють,

Пси на сяйво лунко лають,

Прокляті,людям спати не дають

 

Лиш зайшов місяць за хмарину,

Потемніло в горах враз,

Він сховався на годину

І кришталь той вмить погас

 

Зашуміли верховіттям буки

В зворах звіром загуло,

Роздаються грізні звуки,

Наче й того раю не було..

ОСЬ ВЖЕ ОСІНЬ

 

Відцвіли буйні жита у липні,
А у серпні вже скінчилися жнива.
Ось вже осінь.Та ще дні блакитні,
І не жовта ще трава

Та лани вже дрімають зорані,
І гуси курличуть до вирію
В стаї збираються ворони
І літо знов стало мрією

Тече річка туди, де літо зникло,
І вітер зранку дує з полонин,
Літнє сонечко поникло,
Ледь спускається з вершин

Все  частіше, по небу вже
Снують суцільні темні хмари.
Раптовий  дощ стриже,
З полонин спустилися отари

НА КРИЛАХ ТУГИ

МЕНІ СНИЛАСЯ МАМА

від Олексій Савчин

Я плакав у сні, мені снилася мама,
Що ніби та пташка летить в небесах.
Серце щемить не загоєна рана
Бо мама приходить до мене лиш в снах
—————————————————–
Приходить лиш в снах моя мати,
Простяга до мене руки свої,
Щось хоче в потіху сказати,
Та не чую я голос її
————————————————
Може гнівається рідна на мене,
Що рідко з нею бував при житті
І коли зів”яло її жито зелене
Не зміг я вчасно до неї прийти

———————————————–

Пробач матусю, мені ти пробач,
Уже нічого не змінити.
Тебе не поверне уже мій плач,
А я на світі хочу жити

——————————————

Жити я мушу з цією журбою,
А ти мамо! У гості приходь,
Хоч у снах поговорим з тобою
І хай нам гріх цей пробачить Господь

——————————————–

Розмова з тобою, звісно, – не гріх,
- Це сповідь, не просто слова,
Про все що сказати не зміг,
Коли ти була ще на світі жива

Бабине літо
 
Де літо цвіло,зараз осінь пустує, 
Покошено луки , переорано лан, 
Бабине літо вже снує 
І павутинням мітить бур"ян 
----------------------------------------------- 

Відбиваються верби у воді, 
Опустили сумно віти, 
Стоять деньочки золоті 
У золотому Бабиному літі 

Дерева золотом горять, 
Листочки вітерець тріпоче 
І в те що сніжинки невдовзі прилетять 
Ніхто ще вірити не хоче 

Та журиться вже сад осінній, 
В передчутті зимових холодів, 
Вранці на жовтих травах іній, 
На гілках не залишилося плодів 

На полях порожньо і голо, 
І душа моя, як поле після жнив, 
60 літ спливло за видноколо, 
А здається що тридцять лиш прожив