Час

Час плете невтомно сіті
І помалу душі забирає,
Все не так просто у цьому світі
Бо ж усе закон свій вічний має

У свій час зеленіє трава
І листя з дерев щороку облітає,
Творець на все має має права
І по закону строго все міняє

І людське життя, теж мить,
Родивсь, вмер і вже не має,
Саме це людей страшить,
І смуток душу їх проймає

Та не хочеться думать про те,
Що колись слід і мій пропаде,
Коли сад, як цвів цвіте,
А життя на землі далі іде

Отож ціную кожну мить
І не даю миттям пусто промайнути,
Бож ж життя не повторить
І на сам початок його не повернути