Мы их развели, как котят

Верховна Рада ухвалила закон про засади державної мовної політики. Спроби опозиції завадити голосуванню виявилися марними. Тепер опозиціонери заявляють про фальсифікацію ухвалення документа, а провладні депутати наполягають на законності своїх дій. Політологи зазначають, що влада переграла опонентів, отримавши додатковий козир у виборчій кампанії та під час «газових переговорів» із Росією. Хоча в опозиції тепер теж з’явився додатковий важіль у боротьбі за місця в наступному парламенті.  „Мы их развели, как котят» – так на рідному для нього блатняцькому сленгу, не приховуючи зневаги і радощів, прокоментував «диригент» депутатської більшості Міхаіл Чечетов здійснене з тотальним порушенням регламенту ухвалення нового мовного законодавства. І не приховуючи нічого, додав на адресу опозиції: «Я не знаю, что они будут делать на выборах». Як на мене, слід подякувати Чечетову за чесність: він відверто, на всю країну оприлюднив виборчу стратегію Партії регіонів: порушити всі правові й моральні норми та «розвести» своїх конкурентів. Хоча, власне, чого боятися цій політичній силі, яка демонстративно чхала на вітчизняну та європейську громадську думку і за минулі два з половиною роки сконцентрувала всю повноту влади у своїх руках з використанням усіх можливих і неможливих методів, за винятком хіба що нового голодомору та масового терору? Як вважає політолог Вадим Карасьов, ухвалення «мовного закону» потрібне було владі і як можливий козир в електоральній грі, і як елемент «банального» геополітичного торгу з Росією за принципом «мова в обмін на газ», у стилі «Харків-2». Водночас політолог зауважує, що найбільший електоральний бонус від ухвалення «мовного закону» отримала не влада, а опозиція. Адже тепер «усі маски зірвані», враховуючи те, як ухвалювали закон, каже Вадим Карасьов. І в опозиції з’явиться більше можливостей для консолідації у боротьбі за голоси виборців.  І справді, кращого подарунку від влади опозиційним силам годі було чекати. Тепер головне не розгубити тактичну перевагу і починати послідовно діяти. На мою думку, варто дослухатися до закликів Кличка і усім парламентським опозиціонерам. скласти свої повноваження народних депутатів. Друге – закликати депутатів місцевих рад, у яких є більшість у антивладних сил, прийняти рішення про відмову виконувати будь-які накази Президента, уряду, Верховної Ради. Третє,  провести миттєву мобілізацію своїх прихильників в усіх регіонах України і направляти їх до Києва. Очевидно, з бандитами можливо або по-бандитськи - або не леґітимізувати своєю участю їхній шабаш. Тому єдиний спосіб для опозиції зберегти обличчя (і виборця) - усім, хто ще лишився в БЮТ і НУНС, скласти мандати і анулювати списки. Приведе це до розпуску парламенту чи ні, не так і суттєво, тому що парламенту віднині немає. Але це покаже, що принаймні в нашій країні є хоч якісь політики. І в результаті цього будь-яке рішення банди ВР буде нелеґітимним a prіorі. Хоча від цієї недолугої опозиції навряд чи можна чекати якихось розумних і послідовних дій. Надія знову лише на активну патріотичну громадськість, яка своїми протестами змусить владу змінити своє рішення, а якщо ні, то – змести ці промосковські сили з владного олімпу. Як пише у своїй статті Сергій Грабовський: „Українофобське мовне законодавство – тільки один зі штришків в процесі послідовного нищення всього українського й насадження російсько-радянського нинішньою владою. Штришок, звісно, помітний – але не перший і, на жаль, як випливає зі слів Чечетова та його колег, не останній. Бо ж чинна опозиція, навіть у союзі зі структурами громадянського суспільства, ані зупинити цей процес, ані пригальмувати не в змозі. Наразі тут потрібне багатомільйонне «посполите рушення», яке матиме чітку програму дій і готовність її втілити. Йдеться не про філологічні скарби, не про етнографічні раритети і навіть не про шедеври красного письменства – йдеться про саму перспективу українського буття. В тому числі й фізичного буття українців. Бо ж чи просто так один із номінальних авторів мовного законодавства Колесніченко зверхньо кинув журналістові, який поставив йому незручне запитання: «Вы не народ Украины». А хто ж? «Ворог народу»?”  Юрко Славутич Версія для друку до статтей...