”Фельдмаршала може полонити щонайменше маршал, а не якийсь там хохол”…

Прапор Перемоги чіпляють Єгоров і Берест.

Не буде великим перебільшенням сказати, що нічого так не ділить сучасну Україну, як розмежована історична пам”ять про останню війну. Однак вона продовжує жити у конфлікті людей з різним сприйняттям тих українців, які або воювали по різні сторони, або ж страждали під окупацією. Більшість українців згідні з міфом козаччини і вважають Богдана Хмельницького своїм найбільшим героєм, але запеклі  непримиренні суперечки піднімають до небес, коли заходить мова про останню Світову війну. Можливо в цьому й й полягає наша докорінна відмінність від колишніх радянських  білорусів ,  євреїв чи росіян, яких єднає спільна пам”ять про пережите у війні, а нас чомусь ця пам”ять роз”єднує.
Як відомо одним з найвідоміших символів тої кривавої світової війни є фотографія на якій Єгоров і Кантарія піднімають червоний прапор над Рейстагом у Берліні. Автором цієї фотографії був єврей Євгеній Халдей, який народився в Україні. Він рано втратив батьків в одному з антиєврейських погромів. Під час війни був кореспондентом. Ідея майбутньої переможної фотографії в нього виникла ще пізньої осені 1941-го, коли німці рвалися на Москву. В одній з партійних московських їдалень він украв червону скатертину і зшив з неї два прапори. Від того часу в кожному місті, яке визволяли радянські війська, він витягав свої прапори і робив переможні знімки.
Так було і в 45-му. Як тільки німці підписали капітуляцію, Халдей умовив  солдата Єгорова і лейтенанта  Береста попозувати для історичного знімка. Знімок, на якому радянський офіцер підтримував солдата, що закріплював прапор, відіслав Сталіну.
“Хто були ці два відважні хлопці, які чіпляли прапор?”- спитав він. “Офіцер українець, а солдат росіянин”-відповіли йому. Сталін на хвильку задумався і сказав:”Українця там не має бути. Пишіть: фотографія має називатися” Росіянин і грузин підносять прапор над Рейстагом”.”
Цю історію розповів сам Євген Халдей, тому в її правдивості годі сумніватися. Федір Моргун у своїй книжці “Сталінсько-гітлерівський геноцид” розповідає про долю українця Олексія Береста, офіцера що зображений на фотографії. Той довгі роки після війни працював і жив у Ростові, загинув у 1970 р., рятуючи з під коліс поїзда маленьку дівчинку.
В книжці наведено й іншу подібну історію- Сталін викреслив зі списку нагороджених лейтенанта Ільченка, який полонив під Сталінградом фельдмаршала Паулюса. За свідченням очевидців, Вождь тоді сказав:”Фельдмаршала може полонити щонайменше маршал, а не якийсь там хохол”…