Станція Немовичі |
Прикро і гнітюче на душі від того, що такі села, як Гута-Перейма, з кожним роком хоч і повільно занепадають, але в кінці-кінців беззворотньо вмирають; з’являється все більше і більше хатинок, що дивляться на навколишній світ очима порожніх вікон з навхрест забитими досками дверима . І лише ненадовго, під час літніх відпусток і шкільних канікул, село наповнюється сміхом і щебетом , коли діти з онуками навідуються до своїх батьків, у забутий Богом і людьми поліський край- відпочити...
А стареньки батьки,дивлячись на онуків, все ще живуть надією і вірять, що їхній рідний куточок нарешті оживе, бо ж може нарешті з Божою поміччю влада збудує хоч невеличку школу з дитсадочком для малечі і тоді можливо вони, коли виростуть, залишаться і приведуть свою "половинку", в цей прадавній , тихий, по своєму чарівний і самобутній край,... он - зовсім недавно, поблизу села підпільні "археологи" натрапили на жилу сонячного каменю- янтарю...
А стареньки батьки,дивлячись на онуків, все ще живуть надією і вірять, що їхній рідний куточок нарешті оживе, бо ж може нарешті з Божою поміччю влада збудує хоч невеличку школу з дитсадочком для малечі і тоді можливо вони, коли виростуть, залишаться і приведуть свою "половинку", в цей прадавній , тихий, по своєму чарівний і самобутній край,... он - зовсім недавно, поблизу села підпільні "археологи" натрапили на жилу сонячного каменю- янтарю...
Між могутніми, віковими дубами та стрункими соснами , крізь біленькі берізки виглядають колись ошатні, причепурені оселі найменшого села району. Цей мальовничий заселений куточок поліської землі розташований за 8-км. від Немовицької сільської ради і 14 км. від районного центру-Сарни. Колись тут жили поляки-осадники, закінчилась Друга світова війна - і поляки виїхали на батьківщину, залишивши свої будинки.
Сільське, небагате населення живе тільки йому відомим, розміреним, буденним і монотонним життям. Щоб не так швидко пустіло село - є держана установа – фельдшерсько-акушерський пункт. На обліку у ФАПі перебуває 4 дитини до одного року. А взагалі у пункті лікується 139 селян, і для їхнього лікування держава виділила 20 - копійок- на кожного... У малесенькому селі, де переважна більшість населення - пенсіонери, які ще пам"ятають ті часи, коли частина їхнього села належала до Степанського району. У навколишніх непролазних болотах, родили буйки і чорниці, з городини- гарбузи та картопля, а вони тоді були молодими і мали роботу на залізниці...
Гордістю села завжди була і є - станція Немовичі. Невеличкі будівлі, якої виразно контрастують на фоні високих дерев і густих кущів, що впритул обступили залізничну станцію. У сезон, з кожним приходом поїзда на пероні спішать люди з відрами, повними по вінця чорниць, кошиками, з горами по під самі дужки, грибів; швиденько зникають у "дизелі" і все навкруг затихає, чути лише шепіт дерев, спів лісових невгамовних пташок та старече перегукування на своїх подвір"ях, забутих всіма - одиноких пенсіонерів...
Мала Батьківщина -рідне село, це самий дорогоцінний скарб кожної дюдини.
ВідповістиВидалитиВелика вдячність ентузіастам, в першу чергу АЛМАСУ, який має час, має натхнення, має таку загару, як колись у нас казали. щоби радувати земляків своїми сторінками цього чудового сайту.
- Теж-Земляк.
Дякую земляче ,Брате мій, за добрі і такі потрібні мені слова.Я здогадався... хто коментує.
ВідповістиВидалитиЩире спасибі.