В юдаїзмі і християнстві, що взяло з нього початок- завжди існували таємниці. На них натякали, а деколи і вказували відкрито, але вони не увійшли в тексти Нового Заповіту.Ці таємниці передавалися з вуст у вуста. Першосвященики дуже добре знали про ці таємні вчення, навіть тоді коли особисто вони з ними не стикалися.
В суботу перед стратою Іоана Хрестителя Ісус проповідував на березі Галілейського моря. Він спілкувався притчами, і коли його учні запитали, чому він так завжди розмовляє з ними , Він їм пояснив, що притчі призначені для натовпу, учнів достойні більш глибоких знань:" вам дано знати таємниці Царства Небесного" . Що ж це таке? Що ж то за царство? За виключенням незрозумілої фрази, що це царство зв" язане з якимось таємницями, яких не повинні знати прості смертні, у Новому заповіті ми не знайдемо. За переконанням деяких богословів - це майбутнє ідеальне царство, у якому з приходом месії наступить рай. Але спочатку відбудеться Амаргедон – по крайній мірі, так твердить Одкровення Іоана,у самому загадковому тексті Нового Заповіту. Може під Царством Небесним Ісус мав на увазі Загробний Світ? Таку можливість не заперечує американський вчений Мортон Сміт, який мав змогу відвідувати Патріархальну бібліотеку. У 1958 році під час внесення манускриптів у каталог він виявив, що в багатьох книгах містяться довжелезні рукописні пасажні вставки, копіїї більш древніх письмен вписано у вільні місця і які вже датувалися 18-19 ст.н.е. Попадались частини манускриптів, які використовувались для переплетення книг. Тут же Сміт знайшов настоящий скарб. Йому попала копія листа Єпископа Олександрії Климента, який приблизно у 195 році писав одному із сановитих священиків Феодору, щоб обсудити делікатне питання - тему Таємного Євангелія від Марка. Климент у листі просив Феодора відмежуватись під присягою від цього Євангелія і пояснював, що Марко деякий час провів у Римі з апостолом Петром ,де розпочав записувати діяння Ісуса. Заручившись підтримкою Феодора Климентій утаїв Євангеліє., в якому йшлося про якогось юнака, що посвітив Ісус у таємницю Царства Божого і як виявилося пізніше, це відбулося у Віфанії, у тому самому місці, де воскрес «із мертвих» Лазарь. Його згідно писання вернули з мертвих в буквальному змісті слова. Може бути, він повернувся, як виразив би сь Ісус, з Царства Небесного. І чи не зв язаний цей текст із таким загадковим епізодом: Коли Ісуса брали під варту, його учні повтікали-після короткої сутички, під час якої раб одного з першосвящеників лишився вуха. Марко ж вказує на цей факт і що такий же юнак слідував за Ісусом і був ним посвячений у тайну Царства Небесного. Що ж розуміється під Царством Небесним? Як туди попасти?
Цілком вірогідно, що така інформація міститься у таємних посланнях, що передавалися тільки вибраними, оскільки текст із Євангелія від Хоми розпочинається слідуюючою фразою:»Це таємні слова, що сказав Ісус живий ...» і які записав Дидим Іуда Хома/425/. Це таємне Євангелія нарешті відкрило хоч якусь інформацію про царство- або «Царство Отця». Коли учні запитують Ісуса, коли ж прийде це царство, він їм відповідає:»Той спокій, який ви ждете, прийшов,але ви не впізнали його»./426/. Далі Хома пояснює де шукати Царство Небесне:»Але царство в душі у вас і по нутрощами вашими»/427/ У подальшому писані Хома твердить: »Коли ви зробите двох одним і коли ви приймете внутрішню сторону, як зовнішню, а верхню, як нижню, і коли ви зробите чоловіка і жінку одним...тоді ви пізнаєте Царство небесне.»
Мабуть, будь які коментарі тут будуть зайвими. Текст читається так, як він написаний.
Не зайвим буде наведення ще одного тексту, який було знайдено у 1896 році в Катрі-рукопис на контській мові, який датований п" ятим віком н.е. Рукопис містив чотири нові тексти, які виявилися дуже древніми. Один з них, нікому не відомий ,крім Контської церкви, отримав назву Євангеліє від Марії Магдалини і подібно попереднім текстам, це Євангнліє від Марії містить попердження Ісуса тим, хто шукає матеріальні ознаки Царства Божого. Через те, що Євангеліє написане на достатньо сучасній мові, воно дійшло до нас не спотвореним і тлумачити його якось по іншому неможливо, то виник надзвичайно цікавий момент. Коли учні Ісуса мудрують про смисл його вчення, Петро звернувся до Марії Магдалини:»Сестро,ти знаєш, що Спаситель любив тебе більше від інших жінок. Скажи нам слова Спасителя, котрі ти згадуєш, котрі ти знаєш, і які ми не чули». /439/ З цього виходить, що Марія Магдалина перебрала від Ісуса якісь таємниці, що невідомі для решти Учнів. Звичайно можна здогадуватися, що вона може була жінкою Ісуса. І можливо саме тому, що вона розуміла тайну Царства Небесного, бо ж саме вона стояла над зеленими пасовиськами Землі обітованої і їй були відомі секрети подорожі у Загробний Світ. Це й наштовхує на розуміння, чому церемонію миропомазання у Віфанїі-тобто проголошення месією-звершила жінка, при цьому цей ритуал був дуже подібний посвяченню у таємниці загробного світу. Лише Марія Магдалина могла помазати Ісуса на роль месії, бо, як вже підмічено- таке миропомазання міг вершити той, хто розумів суть діянь месії, адже миропомазання лише завершальний акт довгого процесу, деталі котрого не знайшли відображення у Новому Заповіті. І нема тут ніякого дива, що Церква бажала позбавитись не тільки знання, а й будь якої інформації про другі не канонізовані тексти.
Зрозуміло, що у всі часи були вчені і комментатори, які бачили неправду, але лише в останній час підтасовування і фальшування стали настільки публічними. Після того ж, як Каліфорнійська бібліотека у 1991 році опублікувала повний комплект фотокарток рукописів Мертвого моря - таємне стало явним. Тепер вже не залишилось сумніву у тому, що Історичного Ісуса і «Ісуса віри» розмежувала величезна прірва.
Чи зможе наука коли небудь позбавити Ісуса від догми, в яку він так довго був закований?
Що ж трапилось з Ісусом коли винесли його з гробниці, адже на противагу міфам – Ісус не зник із землі? Про це нема жодного факту, зате існує твердження, переказане преподобним Бартлетом, що «Ісус був живий у 45 році нашої ери і що йому допомогли уникнути смерті «фанатичні» зелоти. Преподобний Бартлет почув таку вістку з вуст свого вчителя Альфреда Лілея, котрий перекладав якийсь оригінальний текст, у достовірності якого не було жодного сумніву.
Дивний світ близькосхідних древностей завжди повнився чутками.Серед натяків і чуток переданих з третіх і більше вуст, нових відкритів - завжди були розмови про якісь загрозливі документи для Церкви. І тільки у 60 роках минулого століття появилися два папіруси, датовані 34 р. н.е., що містили два звернення у Синедреон /суд/. Автор цих звернень йменував себе бані мешиха - месія синів Юдеї і звинувачувався Синедріоном в тому, що оголосив себе «сином бога» і йому доводилося виправдовуватись, що не називав себе «богом», а лише говорив, що в ньому присутній Дух Божий., шо означає у тілесному змісті, що це не син божий, а просто прийомний син по духу. Іншими словами, проповідник, котрого ми знаємо, як Ісуса- відкрито відрікся від божества.
Вкотре можна не сумніватися, що такий факт Ватикан оприлюднити не міг. Крім того, ніде, в жодному джерелі не знайдемо бажання Ісуса, щоб йому поклонялись, як богу. Його проповіді свідчать: він хотів щоб кожна людина могла переміщатись в інший світ, де могла б знайти для себе Царство Небесне. Також достеменно відомо, що відсутні будь-які докази його смерті на хресті;зате, навпаки існують відомості , що він не вмер. А раз не було смерті то й нема воскресіння.
Істинна фактів і логіка відкинула такий догмат. Разом з цим, ніде в писаннях не згадується, що Ісус планував заснувати свою церкву, не кажучи вже й про те, що хотів би аби записували його слова. Для нього було головне, щоб люди не забули дороги до Царства Небесного. І так вже склалися обставини, що історія його життя - з початку до кінця видумана легенда для того щоб якось пояснити не реальну, причесану до невпізнання, християнську дійсність.
Немає коментарів:
Дописати коментар