Я тоді був у відряджені у Львові і вперше приймав участь у маніфестації. Як виявилося пізніше, тоді відбулася перша на території міст, які потім входили до складу Радянського Союзу першотравнева маніфестація. Сталося це в 1890 році (на рік раніше, ніж в Москві і Санкт-Петербурзі). І лише одиницям відомо, що рівно сорок років тому під час першотравневої демонстрації 1972 року в самому центрі Львова трапилася подія, в результаті якої лише чудом минулося без людських жертв, але пострадалі були...
У жодному відкритому джерелі інформації відсутні навіть мінімальні відомості про гігантський прорив водогону біля Оперного театру. Місцеві краєзнавці говорять лише, що щось таке чули, але жодної конкретики не наводять.
"Новому погляду" вдалося знайти очевидця тих подій. Григорій Сапожник зараз кандидат історичних наук і доцент кафедри інформаційно-обчислювальних систем і управління Тернопільського національного економічного університету, а 1-го травня 1972 року сержант Римнінського тричі орденоносного полку МВС Сапожник стояв у парадному кордоні в самому центрі міста.
– Що сталося в той день?
– Мій взвод стояв біля "Золотого півника", напроти Оперного театру. В дев'ятій ранку почався парад, а ми до того вже стояли півтори години. Спочатку йшли прапороносці, піонери, барабанщики і раптом стався розрив. "Колона трудящих" мала йти з 700-річчя Львова (тепер проспект Чорновола – ред.), але якісь "люди в цивільному" її зупинили. На трибуні вже кричать "Хай живе радянська молодь", "Хай живе праця", а на проспекті нікого немає. В цей час на проспекті Леніна (тепер проспект Свободи – ред.) несподівано піднявся асфальт, приблизно висотою на метр. Потім звідти вирвалися фонтани води. Колону тоді вже не втримали і вона пішла до трибуни, яка знаходилася біля готелю "Першотравневий" (тепер там розташований магазин та офіс одного з банків – ред.). Здійнявся крик, з'явився якийсь підполковник і звернув колону в сторону музею Леніна (тепер "Національний музей у Львові. Науково-художній фонд митрополита Андрея Шептицького"). Відразу ж прибігли представники обкому компартії, щоб з'ясувати, що сталося – вони на трибуні, а народ іде не там, де треба.
– То все-таки парад продовжився?
– Так. Тиснява була на 700-річчя і там кілька людей серйозно постраждали. Наскільки було видно з проспекту, людей виносили на узбіччя і їм надавали медичну допомогу.
– Але смертельних випадків не було?
– Мені про це невідомо. Якщо б були, то до нас чутки дійшли, бо ми стояли на проспекті до 16.00. Потім в полку багато говорили про покалічених, але про загиблих нічого не чув.
– На вашу думку це була спланована диверсія чи просто велика аварія?
– Фонтан з розірваних труб бив кількаметровий, ми по пояс стояли у воді. Потім говорили, що прорвало труби і прорвало їх, тому що хтось підвищив напір подачі води. Зроблено, кажуть, це було спеціально. Я бачив дві розірвані труби і те, як оперативно ремонтники приїхали. Тільки перекрили воду (також дуже оперативно), як з машин у ями висипали щебень і ніхто ті труби не ремонтував.
У жодному відкритому джерелі інформації відсутні навіть мінімальні відомості про гігантський прорив водогону біля Оперного театру. Місцеві краєзнавці говорять лише, що щось таке чули, але жодної конкретики не наводять.
"Новому погляду" вдалося знайти очевидця тих подій. Григорій Сапожник зараз кандидат історичних наук і доцент кафедри інформаційно-обчислювальних систем і управління Тернопільського національного економічного університету, а 1-го травня 1972 року сержант Римнінського тричі орденоносного полку МВС Сапожник стояв у парадному кордоні в самому центрі міста.
– Що сталося в той день?
– Мій взвод стояв біля "Золотого півника", напроти Оперного театру. В дев'ятій ранку почався парад, а ми до того вже стояли півтори години. Спочатку йшли прапороносці, піонери, барабанщики і раптом стався розрив. "Колона трудящих" мала йти з 700-річчя Львова (тепер проспект Чорновола – ред.), але якісь "люди в цивільному" її зупинили. На трибуні вже кричать "Хай живе радянська молодь", "Хай живе праця", а на проспекті нікого немає. В цей час на проспекті Леніна (тепер проспект Свободи – ред.) несподівано піднявся асфальт, приблизно висотою на метр. Потім звідти вирвалися фонтани води. Колону тоді вже не втримали і вона пішла до трибуни, яка знаходилася біля готелю "Першотравневий" (тепер там розташований магазин та офіс одного з банків – ред.). Здійнявся крик, з'явився якийсь підполковник і звернув колону в сторону музею Леніна (тепер "Національний музей у Львові. Науково-художній фонд митрополита Андрея Шептицького"). Відразу ж прибігли представники обкому компартії, щоб з'ясувати, що сталося – вони на трибуні, а народ іде не там, де треба.
– То все-таки парад продовжився?
– Так. Тиснява була на 700-річчя і там кілька людей серйозно постраждали. Наскільки було видно з проспекту, людей виносили на узбіччя і їм надавали медичну допомогу.
– Але смертельних випадків не було?
– Мені про це невідомо. Якщо б були, то до нас чутки дійшли, бо ми стояли на проспекті до 16.00. Потім в полку багато говорили про покалічених, але про загиблих нічого не чув.
– На вашу думку це була спланована диверсія чи просто велика аварія?
– Фонтан з розірваних труб бив кількаметровий, ми по пояс стояли у воді. Потім говорили, що прорвало труби і прорвало їх, тому що хтось підвищив напір подачі води. Зроблено, кажуть, це було спеціально. Я бачив дві розірвані труби і те, як оперативно ремонтники приїхали. Тільки перекрили воду (також дуже оперативно), як з машин у ями висипали щебень і ніхто ті труби не ремонтував.
Електронівці розповідали, що на асфальті було багато крові і навіть бачили видавлені очі.
ВідповістиВидалити