ЗИМОВА НІЧ В ГІРСЬКОМУ СЕЛІ

У синяві зимової тиші

Спить село в прогалині гір,

З небесної звіздної криші

Місяць направив допитливий зір

 

Ліс заснув ген, там під плаєм,

І мавка сховалася в нім,

Сніжинки летять водограєм

Та й міняться в тілі своїм

 

Над плаєм зірниці не спиться,

Вона на хмарах сріблистих сидить

Діадема над нею іскриться

Аж  небо від неї ,блистить

 

Іскриться сріблом водограй,

Лиш темніють сонні хати на снігу,

На землю опустився сніжний рай,

І вкрив її  душу від гріху

 

Кришталем сніжинки сяють,

На деревах самоцвітом виграють,

Пси на сяйво лунко лають,

Прокляті,людям спати не дають

 

Лиш зайшов місяць за хмарину,

Потемніло в горах враз,

Він сховався на годину

І кришталь той вмить погас

 

Зашуміли верховіттям буки

В зворах звіром загуло,

Роздаються грізні звуки,

Наче й того раю не було...