Наша міліція - це, перш за все, кийки, автозаки і сльозоточивий газ

Скандальний мовний закон  /ще не Закон,бо ніким не підписаний/ буквально «порвав» Україну. Голосування не за правилами (чого не заперечують навіть самі автори документа), чергова, нехай і не дуже масштабна, сутичка в Раді, вуличні протести , місцями криваві.

 Здавалося б, ми такі речі вже не один раз проходили, причому останнім часом найчастіше саме після скандальних голосувань у ВР. Але є одна особливість. За кілька тижнів Євро-2012 ми відвикли від того, що наша міліція - це, перш за все, кийки, автозаки і сльозоточивий газ. Адже за ці три тижні тільки в Києві було багато подій, які цілком заслуговували розгону. Наприклад, хіба ж не треба було розганяти англійський фанів, які впивалися пивом і ламали дерева на Хрещатику? Тільки тим, що вони іноземці, тому бити їх, мабуть, начальство заборонило. І, ви знаєте, усвідомлення цього факту може дуже позитивно відібитися на нас і, можливо, допомогти покращити наше життя.

Звичайно, дуже важливо розуміти, що нас, громадян цієї країни, очевидно, цінують менше, ніж іноземців. На перший погляд, дивна позиція, ми ж свої, тут живемо і в кінцевому підсумку, голосуємо за, чи проти нинішньої влади. А виявляється, що, вибачте за сленг, понти і бажання показати всьому світу, які ми демократичні, переважує відчуття турботи про своїх. Причому навіть понти дешевими виходять -бо фотки з наших акцій не облітають світові агентства так само, як знімки з щасливими фанами-іноземцями. Але, тим не менш, тенденція очевидна.Причому існує вона вже досить давно - просто зараз нас б'ють на вулицях, а колись, скажімо, змушували відкривати всупереч кризі та здоровому глузду в найкоротші терміни меморіал жертв Голодомору. А про яку демократію можна говорити, поки інтерес окремого українця не став головною цінністю держави? Може бути, якщо ми це зрозуміємо, то і життя свою вийде якось поліпшити.

 Є другий момент мовного закону, і він, все ж, радує. Здається, що одна з найбільш розколюючих наше суспільство проблем, мовна, втрачає суспільну значимість. І сталося це саме після подій в Раді, вихлюпнулись в підсумку на вулиці.

По-перше, дуже сильно значимість російської мови дискредитувало голосування по скандальному закону. Скажіть, хіба можна приймати щось важливе, потрібне і благе для суспільства так, як це робила більшість Ради? Нишком, з порушенням всіх можливих правил, чужими картками і навіть в обхід відразу двох керівників парламенту? Здоровий глузд підказує, що нічого дійсно корисного так прийматися не повинно. А подальші голосування, коли жменька депутатів скасовувала тендери і роздавала бюджетні гроші (що належать, до речі, і російськомовним, і україномовним) це цілком підтвердили. Так що затяті прихильники двомовності в Україні почали губити свої ідеї. І доб'ють їх, якщо будуть підтримувати їх так, же, як це було минулого тижня. А Україна від цього цілком може отримати користь.

По-друге, радісна реакція на прийняття скандального законопроекту в Росії показала, що ті, хто говорить про горезвісну «руку Москви» в цій справі, схоже, не так вже сильно і помиляються. А позиція РФ у цій справі, чи знаєте, великий привід для зростання патріотизму. Адже чужа країна, нехай і вважає себе «братньою», крутить нами скрізь, де може. І ціни на газ встановлює, які хоче, відмахуючись від наших високих чиновників, як від мух, і в ідеологію залізла. Так що, може, скоро в Москві будуть вирішувати, які пам'ятники нам ставити, за якими підручниками вчитися і так далі? Звичайно, я зараз сильно перебільшую, але, в цілому ...

Але й це не головне. Найважливіший момент і найбільша користь від російської мови, яку ми отримали на сьогоднішній день - це протести. Не протести самопіарщиків- депутатів під Українським домом. Адже на акції на захист української вийшло безліч людей по всій країні, і вони не боялись ні днювати і ночувати в центрах своїх міст, ні битися з «Беркутом» А ось щирих, масових акцій за російську мову я щось не спостерігав...