Пробач мені

Ніч зводила тучі,
Темніли і поле, і ліс.
Я гілочку з цвітом, квітучу,
Тоді на прощання приніс


В буйнім весіннім суцвітті,
Вночі відшуміла гроза.
Росою на вишневому цвіті,
Твоя заблистіла сльоза

Відтоді зникла ти серед ланів,
Пролетів за роком рік,
Але той шепіт, що тремтів,
Я запам"ятав навік

І я несу оті печалі,
Часто ниють душевні рани
Пробач мені. Ми пішли далі,
Без романтики в тумані

Розійшлися з тобою ми навіки,
Та серця минулим ще болять
І молоді, ті давні ріки,
В берегах прожитого шумлять

І там, де ми колись стрічались,
Вже в клена сива голова,
Де любились і кохались,
Давно вже висохла трава

Тоді пізнав щасливий біль,
Коли тремтить трава.
Цілий вік п"янив той хміль,
Що вперше у житті бува

Зрадив я тоді у муках,
Перше кохання весняне,
Все життя пройшло в розлуках,
Карала доля так мене