Віхи розвитку язичницької і християнської віри
Наші предки індоарійці, кімерійці, скіфи, сармати, венеди й анти до і в період Трипільської культури були язичниками. Вони вірили в різні явища природи, їм поклонялися та їх обожнювали. Головною у індоарійців і кімерійців була Богиня Мати.
Згодом у скіфів, сарматів, венедів і антів головними богами стали Род — творець Всесвіту, Сварог — бог світла, Даждьбог — бог багатства, Перун та інші.
Виникнення християнської релігії призвело до здійснення перевороту у свідомості народів світу, навернення до істинної віри, до єдиної Космічної сили, до Творця неба і землі, усього видимого і невидимого – Бога Отця, Його Сина, Спасителя Ісуса Христа і Духа Святого, до Закону Нового Заповіту, Євангелія.
Християнську віру, Євангеліє, вчення Ісуса Христа почали проповідувати його учні, апостоли серед народів світу. Ця Священна місія серед наших предків скіфів, сарматів, венедів припала апостолу Андрію Первозванному. Він приплив Чорним морем до гирла Дніпра. Потім Дніпром доплив до високої гори, котра по заснуванню Києва стала називатися Андрієвою горою, на якій згодом було зведено церкву його імені.
Потім Десною доплив до Новгород-Сіверського, де серед венедів і сарматів, які заселяли територію від Дунаю до Балтійського моря, продовжував проповідувати Святе письмо. Згодом повернувся назад у Малу Скіфію. Діставшись земель сучасної Румунії, продовжив проповідувати Євангеліє, вчення Ісуса Христа, за що вороги християнства його вбили. Як писав античний історик Гіполіт, римляни його розі-п’яли, прив’язавши за ноги до дерева маслини у місті Патрас. Там його і поховали. Така доля спіткала й Гіполіта. Це були перші жертви гоніння за християнську віру. Ці події відбувалися в І ст. нової ери, тоді ж була перша спроба хрещення народів майбутньої Київської Руси („З погляду джерел історії Румунії», вид. Бухарест, 1964 р., с.713).
Друге хрещення Київської Руси намагалася здійснити бабуся Володимира Великого Велика Княгиня Руси Ольга, що сама охрестилася в Царгороді і її нарекли Оленою.
Володимир Великий з усіх релігій вибрав віру християнську Греко-Єрусалимського обряду. І року 988 вирушив з військом у Херсонес, де хрестився і побрався з грецькою царівною Анною. Повернувшись до Києва, він охрестив свою родину, а потім і народ. Це було третє і остаточне хрещення Київської Руси-України. Але за окремими даними сучасних досліджень, у зв’язку із за-тримкою у Херсоні, Володимир хрестив народ 990 року.
У період поширення християнства у Римській імперії відбувався процес тяжіння до двох центрів — західного і східного. Західна частина Римської імперії з центром у Римі, Ватикан на чолі з Папою з одного боку і східна частина імперії, Візантія у Константинополі на чолі з патріархом Єрусалимським — з другого. Згодом між ними почалася тривала боротьба стосовно тлумачення низки догм і канонів.
Головне серед них — це про Духа святого та інші. Східні християни вважають, що Дух святий походить від Бога Отця, тоді як західні християни додають, що ще і від сина Божого. Це призвело до остаточного поділу християнської церкви на Західну католицьку і Східну православну в 1054 р.
В основу православ’я покладено Символ Віри, затверджений на Всесвітньому Соборі в 325 і 381 роках. Православна церква мала вирішальний вплив на формування християнської духовності, що сприяло відродженню національного духу.
У І – III ст. н. е. богослужіння велося сірійською мовою. В Київській Русі-Україні почали відправляти службу Божу слов’янською мовою в IX ст.
Важка доля спіткала православну церкву тієї частини України, яка після Переяславської зради потрапила під гніт царизму, а потім — большевизму. До цих подій центр православ’я у Східній Европі розміщувався у Київському Патріархаті, а царизм перемістив його до Москви - Московського Патріархату. З того часу православна церква Московського Патріархату допомагала царизму впродовж багатьох століть гнобити наш народ, провадити шовіністичну політику, політику русифікації.
Особливо жорстоку політику стосовно православної церкви і української нації здійснював большевизм. Майже всі церкви розграбовано і закрито. Радянський режим мав на меті ліквідувати християнську віру.
Здобуття незалежності й соборності України призвело до відновлення, воскресіння православної церкви. Виникає кілька православних конфесій. Це Українська Православна Церква Київського Патріархату, Автокефальна Православна Церква, Українська Православна Церква Московського Патріархату і Українська Греко-Католицька церква. У цьому вирі подій поглиблюється конфлікт, особливо між УПЦКП і УПЦМП, яка продовжує виконувати в Україні роль п’ятої колони. Про це свідчать факти. Зокрема, під час виборів президента і парламенту попи УПЦМП закликали парафіян голосувати за антиукраїнські сили, за реґіони і комуністів. Вони фактично виступили в унісон з Москвою проти визнання голодомору в 1932-1933 рр. геноцидом української нації.
