Бідон повстанських документів

Влітку на Львівщині в 40-літровому бідоні, закопаному в землю на 80 см, було знайдено повстанський архів. Бідон не був добре законсервований, що наштовхнуло нас на припущення про те, що документи ховали люди, які потрапили в оточення

Таємне листування командування УПА, звіти Українського Червоного Хреста, списки вояків УПА та хроніки цілих сотень — у знайденому в бідоні повстанському архіві 1941—1950 років. Документи передано до Архіву Центру досліджень визвольного руху, після реставрації він буде доступний науковцям.
Влітку на Львівщині в 40-літровому бідоні, закопаному в землю на 80 см, було знайдено повстанський архів. Бідон не був добре законсервований, що наштовхнуло нас на припущення про те, що документи ховали люди, які потрапили в оточення. Версію переховування архіву під час бойових дій підтверджують і залишки гільз, знайдені поряд.

Відреставрований документ

Любомир Горбач, голова Товариства пошуку жертв війни “Пам'ять” вже більше шести років періодично отримує інформацію про закопані повстанські сховки. Цього разу – відомості підтвердилися і архів вдалося відшукати. Місцевий житель Євген Білінський повідомив, що на перетині п’яти доріг в лісовому масиві біля Добротвору на Львівщині повстанці закопали документи. Цю інформацію свого часу матері пана Євгена  переповів  її дядько, що був зв’язковим, поштарем, і розносив інформацію від Закерзоння аж до Бродів, а у 1950-х він вирішив законсервувати архів. Відомості були доволі непевні, і нащадки зв'язкового більше двох років намагалися уточнити місце сховку, аж поки не віднайшли товариша цього повстанця що живе у Франції.

Процес реставрації документів

“Серед знайдених документів. – говорить Євген Білинський, – я знайшов сліди своїх двох родичів. Це – повстанський командир Ханас та дядько моєї матері Залізняк. Я знайшов їх записки, посвідчення. Для мене це надзвичайно знаково і приємно».
За попередніми оцінками, архів містить понад тисячу документів періоду 1941—1950 років. Він становить цілісний документальний комплекс підпілля Сокальсько-Равської округи ОУН, а в структурі УПА — Тактичних відтинків «Розточчя» та «Климів» Воєнної округи «Буг».

Процес реставрації документів

Основний масив документів датується 1945—1946 роками — часом найбільш інтенсивної діяльності підпілля та повстанських відділів. Невелику групу становлять пропагандистські видання, датовані 1941 роком. Найпізніші документи походять із 1950 року і стосуються діяльності підпілля ОУН у межах Сокальщини та Равщини. Це не дивно, оскільки на той час повстанські відділи були розформовані і перейшли до повністю підпільних методів боротьби.
Документи розповідають про діяльність в 1945—1946 роках окружної референтури пропаганди, організації та функціонування видавничих осередків, господарської референтури, Українського Червоного Хреста та інших структур підпілля.

Діяльність Тактичних відтинків УПА відображена не тільки в оперативних зведеннях ТВ, а також у докладних звітах нижчих структурних ланок – відділів. Збереглися «хроніки» — своєрідні літописи сотень «Переяслави», «Холодноярці», «Кочовики», «Жубри». Цінними для вивчення діяльності та життя сотень є їхня внутрішня документація у вигляді книг наказів, обліку озброєння, поранених, особового складу, розрахунків норм харчування.
Окрему групу становлять списки загиблих. Один із документів, наприклад за рік і два місяці (травень 1945 — липень 1946 року), подає інформацію про 952-х повстанців. Це безцінне джерело для встановлення фактичних імен та місця й обставин загибелі стрільців УПА, долі яких здебільшого до сьогодні залишаються невідомими.

Збереглася в цьому бідоні до наших днів чимала частина «грипсів» — листування командування УПА, листи підлеглих до командира ВО «Буг» Василя Левковича — «Вороного», командира ТВ «Розточчя» та «Климів» поручника «Угриновича».
Відкриття цього архіву виводить джерельну базу дослідження національно-визвольного руху на Львівщині на друге місце після Закерзоння, і перше серед теперішніх західних областей України.

Стан збереженості документів різний: від поганого до задовільного, загалом на архів чекає реставрація, після чого він буде впорядкований, описаний та оцифрований. Весь процес може зайняти 2-2,5 роки, однак після цього відреставровані документи зможуть зберігатися 100-200 років.
Більш як півстоліття тому документи клали в землю з надією, що їх знайдуть у незалежній Україні, і вони відкриють факти про боротьбу УПА та ОУН. Ці сподівання  виправдалися: нині все частіше чуємо про віднайдення упівських архівів. Проте повстанці ніколи не очікували, що проплачена людською кров’ю правда стане предметом торгу. Продані на аукціонах архіви розпорошуються і знову зникають на десятиліття — тепер у сховках колекціонерів.

Цей випадок цілком інакший – знайдений архів потрапив до істориків, в Архів Центру досліджень визвольного руху. Унікальні документи про боротьбу УПА на Львівщині збережуть для науки, ляжуть в основу книг, будуть доступні усім зацікавленим.