Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС

Поиск

неділя, 8 червня 2014 р.

КОМУ ВИГІДНІ І НЕ ВИГІДНІ ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ПАРЛАМЕНТУ

Хто й чому зацікавлений (не зацікавлений) у дострокових виборах парламенту 
Почнемо з президента. По-перше, його думка може виявитися визначальною. По-друге, його інтерес у позачерговій парламентській кампанії видається очевидним. Чи так це? 
Будемо розбиратися. 
Порошенко не має "своєї" фракції у ВР. Він, природно, в її появі зацікавлений. Якщо вибори будуть — він її отримає. Якщо вибори пройдуть, наприклад, у вересні найближчим часом (поки його рейтинг надзвичайно високий) — вона виявиться чималенькою. За нашими даними, новий глава держави хоче ініціювати прийняття закону, який дозволятиме формування блоків. Прогнозований успіх блоку "Солідарності" й УДАРу (в якому Петро Олексійович, кажуть, хоче мати не обумовлені з партнером 50%, а до 70% акцій) здатний забезпечити президентові "власну" більшість. 

Спокусливо? Безумовно. Але є ризики. Проводити вибори в умовах, коли значна частина території країни не контрольована владою? З одного боку, зрив голосування на Донбасі збільшує шанси провладного блоку на переконливу перемогу. З іншого — знижує рівень легітимності нової ВР. Що зле для влади. Крім того, чергові "усічені" вибори ще більше знизять рівень впливу центру на ці регіони, рівень довіри регіонів до центру, рівень залучення регіонів у життя країни. Величезна кількість виборців не отримає шансу обрати своїх ставлеників, їх нікому буде представляти в Києві. Якщо збережеться змішана модель — тим більше. Що дає додаткові козирі в руки сепаратистам і Росії. Главі держави важливо зрозуміти, наскільки ефективною буде АТО, чи зможуть силовики не просто визволити величезну територію від бандитів та диверсантів, а й (що не менш, а можливо — і більш складно) взяти її під контроль. 
Крім того, дострокова кампанія фактично паралізує законодавчу діяльність Ради. А країна потребує законів. Двомісячний простій може дорого коштувати країні, передусім її економіці. Порошенко це розуміє. І не виключає: доведеться домовлятися з тими, хто є. Кажуть, він випромінює впевненість, що домовиться. Досить імовірно, що нинішня коаліція буде переформатована. Чутки про те, що "Батьківщина" не ввійде до нової провладної більшості, на наш погляд, перебільшені. Увійде. Але співпрацювати з Юлією Володимирівною Петру Олексійовичу буде ой як непросто. З олігархами — теж. Не тільки з Коломойським, який набрав ваги, а й з деморалізованим Ахметовим. Обидва ніби позначили готовність до тісної співпраці з новим очільником держави, але нелюбов обох до Порошенка загальновідома. 
Отож варіант із достроковими виборами для президента актуальності не втратив. Але визначитися з термінами він поки що не готовий. Кінець нинішнього року? Початок наступного? 
Показовою є та обставина, що (відповідно до інформації з наших джерел) Порошенко віддав неофіційне розпорядження не згортати передвиборчі штаби.
Ще однією перепоною для президента може виявитися позиція Заходу, насамперед США. Їм ідея дострокового припинення повноважень ВР не до душі. Чому? 
Формальні аргументи такі. 
Перший. Вибори проводити нерозумно, доки влада не може забезпечити волевиявлення на Донбасі.Другий. Вибори в Раду логічно поєднати з місцевими виборами. "Суміщені" вибори доцільно провести після того, як буде прийнято нову редакцію Конституції, що уточнить повноваження ВР і (головне) яка дасть ширші права органам місцевої влади та місцевого самоврядування. 
Від себе додамо — погана ідея. Конституцію в умовах нестабільності, їй-Богу, краще не чіпати, це по-перше. Процес оновлення Основного закону здатний затягнутися на роки, — то що, місцевих виборів взагалі не проводити? Це по-друге. І по-третє: децентралізація необхідна, але з нинішніми масштабами некерованості регіонів вона не зміцнить країну, а швидше — розколе. Згоден, небезспірна думка, але висловити її вважаю за свій обов'язок. 
Тепер про неформальні приводи. У Заходу є й інші причини для стурбованості у зв'язку з можливими достроковими виборами в Раду, але вони воліють не говорити про них уголос. 
По-перше, обрання нового парламенту передбачає формування нового уряду. І не факт, що на чолі оновленого КМ знову опиниться Яценюк. А в ньому (і в ряді та безвідмовних ключових міністрів) США, ЄС, МВФ, принаймні поки що, зацікавлені. Цей прем'єр і цей Кабмін — запорука більш-менш ефективної взаємодії України та Заходу в економічній сфері. 
По-друге (і про це західні політики й дипломати точно воліють мовчати), у Брюсселі та Вашингтоні, здається, побоюються теоретичного перетворення Порошенка в Януковича. У разі успіху на швидких виборах президент може отримати контроль і над ВР, і над КМ. Як саме він розпорядиться такими суперповноваженнями, ніхто не знає. 
Чи буде думка Заходу для президента визначальною? Те, що він муситиме до неї дослухатися, — факт. 
Хто з великих гравців, крім Порошенка, може бути зацікавлений у якнайшвидших виборах до Ради? Передусім Тимошенко. Юлія Володимирівна хоче повернутися в парламент. І навіть, кажуть, мріє про крісло спікера (у що важко віриться). Для екс-ув'язненої вибори — не тільки можливість забути про поразку в президентській кампанії, а й шанс почистити партійні ряди, позбувшись тих, у кому вона почала сумніватися. Тимошенко хоче виборів, однак їх не хоче добра половина фракції. Надто багато таких, хто розуміє, що в нове скликання може й не потрапити. Чи зуміє ЮВТ нав'язати свою волю партії та її парламентському гнізду? Швидше, так. 
Чи зацікавлений у виборах Кличко? Так. Але, не в образу лідеру УДАРу, рішення за нього прийматиме Порошенко. Так уже вийшло. 
Яценюк? Швидше, ні. Його нині все влаштовує. Вибори — ризик залишитися без крісла. Пов'язувати свою долю з "Батьківщиною" йому, цілком очевидно, не хочеться, а реанімувати "Фронт змін" чи розкручувати новий бренд — немає ні часу, ні грошей, ні бажання. 
Противники виборів? Олігархи. Передусім розгублений і принижений Ахметов, який втратив деяку вагу та частину грошей. Проте й Коломойський, котрий додав впливу, від цієї ідеї не в захопленні. Немає флагманів, здатних провести в нову ВР підконтрольні багатіям партійні загони. Нових героїв не знайти, старі — за крок до вимушеної політичної пенсії. Результат Тігіпка засмутив Ігоря Валерійовича не менше, ніж результат Добкіна — Ріната Леонідовича. Розставляти своїх людей у чужих партійних списках вони, звісно, зможуть. Але тепер це коштуватиме дорожче, ніж раніше. І ефект не той. 
Не хочуть виборів регіонали, як колишні, так і нинішні. Перших взагалі все влаштовує. У разі виборів багато хто може замінити депутатські крісла на лаву підсудних. Обратися в Раду зможуть деякі з перебіжчиків. Особливо якщо буде прийнято пропорційний виборчий закон. Але й при збереженні мажоритарної складової завдання не дуже спрощується. Де звикла обиратися більшість їх? На Донбасі. У Криму. Отож бо й воно.
Можна сперечатися, чи будуть зараз на Луганщині голосувати за Єфремова. Але для цього треба, як мінімум, добитися того, щоб на Луганщині вибори відбулися. 
Частина ситуативних союзників влади намагається переконати нового президента в необхідності прийняття нової виборчої моделі. Пропорційної, з нульовим "порогом" і регіональними списками. Може, я чогось не розумію, але, по-моєму, це "мажоритарка", тільки вигляд збоку. Навіщо це Порошенку? Тимошенко? Комуністам і "Свободі"? 
КПУ, наскільки відомо, готова пограти в дострокові вибори, але за умови прийняття жорсткого виборчого закону із закритими списками. Тоді вони, за їхніми розрахунками, долають 3% бар'єр. Але є й побоювання. Вони бояться, що хаос розповсюдиться не тільки Донбас, а й інші регіони Сходу та Півдня, що зробить вибори неможливими. У такому разі їхня електоральна база неабияк зменшиться. 
Не визначила свого ставлення до дострокової кампанії й "Свобода". Результати президентських виборів серйозно засмутили Олега Тягнибока. Низький відсоток підтримки на Заході — особливо. Але втішив Київ. У "Свободі" поки що не виключають, що низький бар'єр, пропорційна модель та закриті списки дозволять їм зберегти представництво в новій Раді. За рахунок інерції. Якщо вибори відбудуться наприкінці 2014-го — на початку 2015-го. А якщо у 2016-му чи 2017-му — хто знає…
На якій моделі виборів зупиняться — неясно. Можна лише стверджувати, що прибічників "пропорціоналки" з відкритими списками — поки що негусто. На словах — так, а так — ні. Та й під відкритими списками кожен розуміє що хоче. Досягти консенсусу чи хоча б відшукати компроміс буде непросто. На сьогодні ймовірність збереження змішаної моделі так само висока, як і ймовірність впровадження "пропорціоналки" з закритими списками. 
Твердження, що чинна Конституція зобов'язує проводити вибори виключно за партійними списками, не відповідає дійсності. Це бажано, але не обов'язково. Неправда й те, що коаліція — лише спілка фракцій, а індивідуальне членство, скажімо позафракційних, у ній не передбачене. Конституційний суд (як би ми до нього не ставилися) у 2010-му таке судження спростував. 
Імовірність того, що ВР не доживе до 2017-го, висока. Коли саме це станеться, судити важко, надто багато обставин здатні вплинути на долю цього парламенту. Який свого часу не зумів узяти на себе відповідальність за долю нашої країни.

Немає коментарів:

Дописати коментар

ТОП 10

Гороскоп

Loading...

Цікаво про цікаве

Все что считаю интересным и полезным, публикую на этом сайте

Як ми творили фінансову кризу

Як ми творили фінансову кризу

Як же створюється фінансова криза, а дуже просто.
Я вам дуже просто поясню, що нафта, газ
і дорогоцінні метали не відіграють тут ніякої ролі.
У всьому тут винувате головне зло - не забезпечені гроші.