Ховали без добрих слів

ПОЛЯКІВ ПОХОВАЛИ У СЕЛІ, ЯКЕ ВОНИ СПАЛИЛИ У Соколі Рожищенського району перепоховали рештки 79 жертв польської колонії Гай (на фото)...           Сергій НАУМУК                -Отут труни поставимо, – сокільський сільський голова Валентина Саковець та кілька жінок закінчують приготування на кладовищі, де мають ховати рештки поляків із колонії Гай. Постамент перед братською могилою загиблих односельчан та воїнів Червоної армії, що загинули 1939 року, застеляють домотканими ряднами. На них ставлять п’ять трун.      …Польська колонія Гай розташовувалася поряд із сучасним селом Кашівка Ковельського району. Її було спалено, а жителів убито. Польські та українські археологи наразі знайшли рештки 79 людей, переважно дітей. Поляки переконані, що жертв було близько шестисот…      Можливо, єдиною, хто тоді вижив, є Ганна Мушит, яка нині живе в Горохівському районі. Дворічною дитиною її знайшли у сіні в клуні. Поруч лежали двоє вбитих хлопців та літній чоловік, очевидно, брати та дідусь врятованої. Українці Катерина та Федір Бойміструки виховали дівчинку як рідну.      Про необхідність примирення, про пам’ять говорили секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджей Кунерт, заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк, співробітник Інституту національної пам’яті Леон Попек. Участь у перепохованні взяла Генеральний консул Республіки Польща у Луцьку Беата Бживчи. Заупокійну службу відправили римо-католицькі священики. На превеликий жаль, жодна з православних церков не спромоглася взяти участь у панахиді. Хоча, ймовірно, у польській колонії жили й українці, адже змішані сім’ї тоді не були рідкістю.      Треба сказати, що сокільська громада неоднозначно поставилася до пропозиції перепоховати рештки саме в їхньому селі. На сесії сільської ради довго сперечалися, навіть вирішили, щоб хрест на братській могилі поляків був не вищий, аніж навколишні, і вкоротили його десь на півтора метра. Проте депутати таки змогли переступити через давні образи й дали дозвіл на перепоховання.      Те, що Сокіл у війну постраждав — поляки спалили село та вбили кільканадцять людей, на урочистостях не згадували. Хоча це було б вельми доречно. У цьому перепохованні можна побачити певний символізм: рештки поляків ховають у селі, яке поляки й спалили.      Тільки дві літні жінки — Євгенія Шимитовська 1932 року народження та Олександра Сасовська 1930 року народження, — міцно прихопивши мене під лікоть, неголосно розповідали про трагедію, що тут розгорталася.      — З села Боровичі прийшли лісовики і спалили костел. А в липні чи серпні 1943 року, десь у жнива, поляки забили п’ятеро з родини Рудюків. Четверо дітей кричали: «Забили маму й тата, то забийте і нас!». Та прибіг мадяр і врятував дітей. Ганя була поранена розривними кулями, але вижила. Ще близько п’ятнадцяти чоловік тоді вбили. Мішка Савковий та ще один чоловік сторожували село на тополі, то їх поляки закололи багнетами, – каже Євгенія Михайлівна. – Пізніше один поляк розповів, що вони заховалися на кладовищі й чули, як хлопці їхали мимо на нічліг з кіньми. А на запитання, чому ж не били хлопців, відповів, що ще не було гасла.      — Нашу хату поляки спалили, від села хіба кілька хат зосталося. Ми втекли хурою за село. Настраждалися у війну, – додає Олександра Андронівна.      Не йшлося на урочистостях і про те, що знахідки археологів не зовсім вписуються в польську концепцію вбивства мирних жителів українськими повстанцями 30 серпня 1943 року: більшість знайдених у похованні гільз від радянського автомата ППШ та пістолета ТТ датовані переважно 1943 роком. Цікавий якийсь повстанський загін, всуціль озброєний тільки радянською зброєю з новенькими патронами. І жодного німецького. Що вже казати про кілька гільз від ППШ 1944 року випуску. Та й відплатна акція польських партизанів у колонії Гай, що була через три дні після 30 серпня, якось випала з уваги.