18 серпня 1941 в паніці відступаюча з окупованої більшовиками з 1920 р. Україна Червона Армія, намагаючись зупинити просування Вермахту на Схід, незважаючи на небезпеку для мирного населення та можливі багатотисячні жертви - цинічно підірвала греблю української електростанції ДніпроГЕС під м. Запоріжжя.
В результаті вибуху більшовиками греблі ДніпроГЕСу, від утворилася гігантської дніпровської хвилі, загинуло тоді близько 100 000 (ста тисяч) українців - ні в чому не винного і нічого не підозрює цивільного населення України. Радянські окупаційні влади в Україні не рахувалися з життями людей окупованій більшовиками з 1920 року Україна (УНР).
Тільки з відновленням незалежності України і падіння більшовизму в 1991 році запорожці стали потихеньку поминати своїх земляків, які загинули від рук втікаючої армії Сталіна 18 серпня 1941.
18 серпня 1941 поспішно покидаючи місто, радянські солдати підірвали головний стратегічний об'єкт - «ДніпроГЕС» 20 тоннами вибухівки - амоналу, в результаті чого утворилася гігантська пробоїна в греблі, яка вже і спровокувала хвилю заввишки кілька десятків метрів, яка практично змила прибережну міську смугу, плавні о. Хортиці і благополучно дійшла до сусідніх українських міст - Нікополя і Марганця. Радянське командування ні про що не попередило не тільки мирне українське населення, а й і свої ж ВЛАСНІ війська про небезпеку - хвилею був змитий відступаючий полк НКВС. Тому в СРСР воліли не розповсюджуватися про трагічні події в Запоріжжі, пов'язаних з вибухом ДніпроГЕСу.
Так само було з Чорнобилем, загибеллю Курська, Норд-остом, Бесланом.
Тоді для виправдання цього військового злочину більшовики дали офіційну версію про «ворожу диверсії німецьких окупантів». Але тепер, коли є доступ до архівів СРСР, українські історики отримали документальні докази, які піднімають завісу над правдою про цей жахливий радянському військовому злочині в Україні. Дніпровська хвиля тоді поглинула близько ста тисяч чоловік: у пучині рукотворної водної стихії захлинулося і загинуло 80 тисяч запорожців, біженців з сусідніх регіонів, близько 20 тисяч відступаючих радянських солдатів.
Іронія долі полягала в тому, що рукотворне радянське цунамі практично не принесло шкоди наступаючої німецької армії, але вбила 100 000 простих українців. - Німецькі солдати і офіцери Вермахту в заціпенінні з жахом лише спостерігали в біноклі за розігралася драмою загибелі десятків тисяч людей - радянських цивільних осіб і військових.
Розсекречені СОВЕТСКИЕ ДАНІ:
У відповідь на Ваш лист No. 19760/09-38 від 17.08.2011 р. про надання інформації повідомляємо наступне.
1. "Підрив ДніпроГЕСу організований органами НКВС, що призвело до загибелі 100 тисяч чоловік". Згідно бойовим донесенням від 19 серпня штабу Південного фронту Верховному Головнокомандувачу підрив греблі ДніпроГЕСу був здійснений начальником Відділу військово-інженерного управління штабу Південного фронту підполковником О.Петровськім і представником Генштабу, начальником окремого науково-дослідного військово-інженерного інституту (м. Москва) військовим інженером 1 -го рангу Б.Еповим [Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. - Ф.228. - Оп.754. - Спр.60. - Арк.95]. Вони діяли згідно з розпорядженнями Генштабу Червоної армії, отримавши дозвіл у разі крайньої необхідності підірвати греблю.
Визначити точне число загиблих практично неможливо, наявні джерела дозволяють оцінити лише приблизні втрати воюючих сторін. Відомо про ймовірну загибель 1500 німецьких солдатів [Мороко В.М. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 / / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - М.: ЗНУ, 2010. - Віп.XXІХ. - С.200].
З радянського боку в зоні ураження повінню перебувала велика частина з 200 тис. ополченців області, стрілецька дивізія (один з її полків залишався на о. Хортиця), полк НКВС, два артилерійські полки, а також більш дрібні підрозділи. Особовий склад цих частин сумарно налічує понад 20 тис. бійців. Крім того, в ніч на 18 серпня в широкій смузі від Нікополя до Каховки і Херсону почався відхід на лівий берег двох загальновійськових армій і кавалерійського корпусу. Це ще 12 дивізій (150-170 тис. солдатів і офіцерів). Крім військових, від раптової повені постраждали жителі низинних вулиць Запоріжжя, сів на обох берегах Дніпра, біженці. Орієнтовна цифра людей в зоні ураження - 450 тис. осіб. Виходячи з цих даних, чисельність загиблих червоноармійців, ополченців і цивільного населення з радянської сторони в історичних дослідженнях оцінюється від 20-30 тисяч (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Руммо) [Мороко В.М. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 / / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - М.: ЗНУ, 2010. - Віп.XXІХ. - С.201; Руммо А.В. Скажіть людям правду / / Соціологічні дослідження. - Москва, 1990. - No.9. - С.128]. До речі, поштовхом до дослідження питання для А. Руммо був і особистий мотив: його дід був серед радянських громадян, які загинули тоді на о. Хортиця. Отже, підрив ДніпроГЕСу було здійснено уповноваженими Генштабом Червоної Армії військовими інженерами. Оцінка кількості жертв різними дослідниками коливається від 20 000 осіб (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Руммо).
Немає коментарів:
Дописати коментар