Про це розповіла Тетяна Космеда під час презентації своєї монографії «Ego і Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу» вчора у Львові.
У своїй праці Тетяна Космеда, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри україністики в Познанському університеті ім. Адама Міцкевича, професор кафедри мовної та міжкультурної комунікації факультету іноземних мов Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, розповідає про творчість поета, яка є досить автобіографічною.
Йдеться не тільки про безпосереднє віддзеркалення у своїх творах власного життя, а й вираження закодованого в підтексті духовного «Я». Тарас Шевченко прагнув якомога глибше збагнути себе, оскільки через самопізнання він ішов до художнього пізнання інших людей і людини взагалі. Бажання споглядати себе можна побачити навіть у його малярстві. Адже, якщо уважно придивитись, то образ автора присутній у багатьох його полотнах.
За словами авторки, книжку, яка зображує внутрішній діалог великого митця слова, вона писала майже 12 років. Спочатку вона зацікавилась щоденником Шевченка і питанням, що ж спонукало його вести щоденник та ще й російською мовою.
«Мене дуже турбувало питання, чому ж Шевченко писав у своєму щоденнику російською, а не українською мовою. Він мав велику спрагу до писання, але йому було заборонено писати малоросійською (українською. – Авт.) мовою», – сказала вона. За її словами, все ж таки Тарас Шевченко сприймав себе як громадянина Російської імперії. І опинившись у Петербурзі, він змушений був вивчити російську мову, аби пізнати еліту, аби вміти розмовляти з нею. Натомість свою українську ментальність у мові він так і не зміг приховати.
Крім того, вона зазначила, що далеко не один український геній писав російською мовою свої твори. Пригадати хоча б Миколу Гоголя. На думку Космеди, як і Гоголь, так і Шевченко писали свою прозу російською, оскільки писати українською їм було просто важко. Адже на той час, на відміну від польської і російської мови, українська мова ще не мала чітко виробленого стилю.
«Ми бачимо у Шевченка генія української нації, але він писав російською мовою і десь відчував свою причетність до Російської імперії. Але засуджувати його не можна, бо він є геній нації, який дуже послідовно відображає помилки нації. Це (російськомовна проза українського генія), власне, і є віддзеркаленням нашого буття», – розповіла дослідниця.
Але що ж зрештою спонукало Шевченка вести щоденник? За словами авторки, поет був яскравим інтровертом, яким властиво писати щоденники. Таким, кому необхідно було «сповідатись» і у такий спосіб заспокоювати самого себе, адже написання щоденника має здатність заспокоювати. До того ж не варто забувати, що це був час, коли він чекав на визволення, прагнув повернутись до Петербурга. І саме завдяки щоденнику він міг не тільки скоротити час неволі, а й заспокоїтись.
Немає коментарів:
Дописати коментар